Махінації Корецького з нафтовими цінами "Укрнафти". Крапку поставить суд - Михайло Шнайдер

Політичний оглядач та блогер проаналізував механізм розподілу грошових потоків

Судовий позов нашої багатостраждальної "Укрнафти" проти "Укртатнафти" щодо 183 тисячі тонн нафти вартістю 6,4 мільярда гривень, які нібито "загубились" після націоналізації обох підприємств, знову опинився в центрі уваги через аномальні ціни, за якими "Укрнафта" продає і купляє нафту та конденсат на внутрішньому ринку.

Вперше про це написав нардеп Кучеренко, який звернув увагу, що, оцінюючи вартість 183 тисячі тонн нафти, "Укрнафта" виходила із ціни в 35 тисяч гривень за тонну, або 115 доларів за барель, що, за його розрахунками, на 45% вище за міжнародні нафтові котирування на той час. Увага нардепа до оборудок очільника "Укрнафти" уже дала результати — Корецький був вимушений сплатити судовий збір, і тепер Верховний Суд має дослідити "ринковість" нафтових цін "Укрнафти", яку та намагається стягнути з Кременчуцького НПЗ "Укртатнафти".

Зрозуміло, що такі цінові фокуси, створюють умови для різноманітних зловживань. Тож треба розібратися, чому так відбувається і хто від цього може отримувати особисту вигоду.

Почнемо з того, що в матеріалах суду, що доступні в Єдиному реєстрі (справа № 917/1636/23), говориться, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач вбачав за необхідне уточнити власні позовні вимоги з урахуванням поточної ринкової вартості нафти, яка сформована на біржових торгах на момент розгляду справи судом. Ціна за 1 тонну на цих біржових аукціонах з продажу сирої нафти, що відбулися 23—27 листопада 2023 року, становила 35 тис. грн з ПДВ. Тому ринкова вартість 183 148,089 тонни нафти у листопаді 2023 року складає 6 410 183 115,00 грн.

Дійсно, торгова система Української біржі за 27 листопада 2023 року містить інформацію, що в цей день "Укрнафта" виставила на аукціон 115 000 тонн нафти за стартовою ціною 23 581 грн з ПДВ і реалізувала цей об'єм, загалом, по 35 000 грн з ПДВ. 23.11.2023 продажі нафти здійснювали інші компанії, і ціна склала 37 200 грн з ПДВ.

В перерахунку на барелі, 35 000 грн еквівалентно 110,2 дол. США за барель нафти.

В листопаді 2023 року середня ціна на Юралс — а саме до неї прив'язана ціна нафти "Укрнафти" — складала 74,58 дол. США за барель, а впродовж всього 2023 року коливалась у проміжку між 50 та 84 дол. США за барель. Ціна у 110 дол. за барель — це на 48% вище ринкового орієнтира в листопаді, а отже, твердження Кучеренка про неринковість ціни можна вважати абсолютно справедливим.

А тепер, увага, питання. Як і чому українська нафта в Україні продається майже на 50% дорожче за світову ціну. Чому "Укрнафта" так щедро переплачувала як державному "Укргазвидобуванню", так і приватним видобувникам.

За попередніми розрахунками, в четвертому кварталі "Укрнафта" переплатила лише "Укргазвидобуванню" близько 1 мільярда гривень. Для розуміння масштабу фінансових наслідків таких переплат: на об'ємі в 0,5 млн тонн нафти кожні 10 доларів переплати — це мінус 1,5 мільярда гривень із кишені державної компанії.

На ринку, м'яко кажучи, здивовані такою політикою державної "Укрнафти", але жалітись, що найбільший гравець/покупець штучно завищує ціни, продавці, зрозуміло, не будуть. Завищуючи ціни на власних аукціонах, "Укрнафта" вимушена застосовувати такі ж самі ціни на нафту та газовий конденсат у відносинах з іншими видобувними компаніями, які залюбки продають свої вуглеводні "втридорога" (запитайте про це у компаній Ахметова, Злочевського та інших). А такі закупівлі державних компаній, що відбуваються, як в цьому випадку, без тендерів та за неринковими цінами, як ми знаємо, завжди є дуже спокусливими для корупціонерів в державних компаніях.

Кажуть, що директор "Укрнафти" Сергій Корецький пояснює логіку своїх дій боротьбою із міні-НПЗ, мовляв, висока ціна на сировину призведе до згортання цього бізнесу. Проте бачимо, що насправді міні-НПЗ працюють як і раніше, бо їхня прибутковість залежить від оптимізації чи ухилення від оподаткування, а не від ціни на нафту. Тож пазл не складається. Тим більш, навряд чи Корецький або його підручні спроможні пояснити, хто їх на цю боротьбу уповноважив та чому вона здійснюється за кошт державної "Укрнафти".

Крім того, штучно завищена ціна придбання нафти та газового конденсату призводить до штучного завищення собівартості вироблених нафтопродуктів, покупцем яких є, крім інших, також і Міністерство оборони України як акціонер та ініціатор фактичної націоналізації "Укрнафти". "Укрнафта" вже має досвід отримання зайвих 2,3 млрд грн від МОУ в якості сплаченого ПДВ за нафтопродукти, тому з часом може виявитися, що ціноутворення на нафтопродукти у відносинах с МОУ також має характер не зовсім законного збагачення.

Проте є більш реалістична версія. Закупівлю і реалізацію нафти та нафтопродуктів в "Укрнафті" контролює дует вихідців з "Укргазвидобування" Федоренко Сергій та Сидоренко Тетяна, а "Укргазвидобування" є водночас головним постачальником нафти та конденсату на "Укрнафту".

Тож не потрібна багата фантазія, аби уявити, як надмірно сплачені гроші за сировину знаходять шлях до кишень бенефіціарів серед керівництва обох держкомпаній.

Як приклад, ЗМІ вже багато разів згадували нові програми УГВ по бурінню свердловин, виконавцями яких становляться наближені до влади підприємці, що "вибурюють" буквально мільярдні підряди з "Укргазвидобування". В умовах, коли директор "Укрнафти" постійно жаліється, що до його компанії прикута надмірна увага, "Укргазвидобування" повністю ізольоване від зайвої уваги та зовнішнього контролю і виглядає як більш надійний механізм розподілу грошового потоку.

Сподіваюся цей аналіз дасть підґрунтя для роздумів слідчим НАБУ, юристам АМКУ та спеціалістам ДАСУ. Не сумніваюсь, що ДАСУ не могла обійти увагою цю практику спотворених аукціонів у своєму звіті про результати ревізії "Укрнафти" за 2023 рік.

Можливо цим зацікавиться і сам директор "Укртатнафти" Сергій Корецький, побачивши, що претензія до його компанії у розмірі 6,4 мільярда гривень є результатом цінових маніпуляцій з боку "Укрнафти" самого Сергія Корецького.