Тендер під управлінням Нафтогазу: як когенерація для Кривого Рогу подорожчала на сотні мільйонів

Минає другий опалювальний сезон, як у Кривому Розі ніяк не можуть визначити, хто має змонтувати нову когенераційну установку на базі місцевої теплоцентралі. Майже рік процедуру закупівлі оголошували, змінювали і скасовували. І лише з четвертої спроби наприкінці 2025 року тендер таки провели – з переможною ціною 1,776 млрд грн.

Замовником виступає АТ "Криворізька теплоцентраль" – підприємство, що перебуває у сфері управління НАК "Нафтогаз України". Після останнього оголошення процедури у жовтні минулого року потенційний учасник – ТзОВ "ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "МЕТРОПОЛІЯ" – звернувся зі скаргою до Антимонопольного комітету, заявивши про дискримінаційні вимоги та штучне звуження конкуренції.

За підрахунками, результатом тендеру стало визначення переможця, пропозиція якого на 206,4 млн грн перевищує первинну найбільш економічно вигідну пропозицію.

Рік перезапусків

Історія цієї закупівлі розпочалася ще у лютому 2025 року. Тоді очікувана вартість становила близько 1,585 млрд грн. На аукціон вийшли 11 компаній, а найнижча пропозиція склала 1,182 млрд грн – майже на 400 мільйонів менше від очікуваної вартості. Попри реальну конкуренцію та суттєве зниження ціни, переможця тоді не визначили, а тендер скасували.

У липні закупівлю повторили у форматі комерційного запиту без аукціону – без оприлюднення цін та без кваліфікаційних вимог. Після цього оголосили відкриті торги з пом’якшеними умовами – достатньо було досвіду робіт будівництва і монтажу установок на об’єктах від 5 МВт. Результат – 918,8 млн грн. Це найнижча зафіксована ціна за весь період. І саме цю процедуру теж скасували – нібито через порушення строків розгляду. Виходить, що самі порушили – самі й скасували?

Фактично після того, як ринок показав можливість виконати роботи менш ніж за мільярд гривень, умови закупівлі були знову змінені.

Четверта спроба – жорсткіші бар’єри

У жовтні 2025 року АТ "Криворізька теплоцентраль" оголосило нову процедуру щодо будівництва когенераційних газопоршневих установок загальною електричною потужністю 75,2 МВт з очікуваною вартістю 1,860 млрд грн. Цього разу документація містила значно жорсткіші вимоги:

• досвід будівництва когенераційних установок сумарною потужністю не менше 10 МВт;
• виконання саме внутрішнього (неконтейнерного) типу;
• реалізація робіт на одному об’єкті;
• обов’язковий досвід пусконалагоджувальних робіт;
• фінансова спроможність на рівні не менше 20% від очікуваної вартості з підтвердженням за 2023 або 2024 рік.

Процедура проходила без електронного аукціону.

Найбільш економічно вигідну пропозицію в 1,569 млрд грн від ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" було відхилено. Після серії оскаржень та рішень, які скасовував АМКУ (рішення замовника оскаржували двоє учасників тендеру – ТзОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" та ТОВ "Едс-інжиніринг"), переможцем визначили четвертого учасника – ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Енерго-плюс" з ціною 1,776 млрд грн.

Різниця між найнижчою пропозицією та фінальною сумою контракту становить 206,4 млн грн.

Свідоме звуження чи управлінське рішення?

У скарзі ТзОВ "ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "МЕТРОПОЛІЯ" до АМКУ зазначено, що поєднання вимоги 10 МВт на одному об’єкті, обмеження типу виконання та фінансового бар’єра фактично відсікло частину компаній, які мали релевантний досвід, але не відповідали всій сукупності критеріїв.

Якщо зіставити це з попереднім етапом, де за м’якших умов ціна впала до 918,8 млн грн, зміна виглядає показовою. Складається враження, що після появи небажаного для замовника цінового результату правила були переглянуті.

Чи є це випадковим збігом або результатом управлінського підходу – має встановити орган оскарження та, за потреби, контролюючі органи. Водночас сама хронологія подій формує відчуття системності, а не технічної помилки.

Разом з тим, проєкт когенерації є стратегічним. Йдеться про встановлення установок, переданих міжнародними партнерами, які мали підсилити енергетичну стійкість міста в умовах війни.

Буквально днями видання NGL.MEDIA опублікувало матеріал про те, як українські міста втрачають можливості через затягування з монтажем переданого партнерами обладнання. Ситуація у Кривому Розі вписується в цю ширшу картину: поки тендери перезапускаються, другий опалювальний сезон минає без нових потужностей.

Хто стоїть за підрядниками

Замовник тендеру – АТ "Криворізька теплоцентраль" – один з ключових постачальників централізованого опалення для кількох районів Кривого Рогу.

Переможцем конкурсу стало підприємство "НВП "Енерго-плюс", зареєстроване у місті Кременчук Полтавської області. Кінцевим бенефіціарним власником у реєстрі вказується Євген Корф – депутат Полтавської обласної ради (обраний від партії ОПЗЖ, з 2022 року – депутатська група "За Полтавщину").

У відкритих джерелах також згадується про зв’язки компанії з Андрієм Тесленком. Останнього пов’язують із ТОВ "Запорізький тепло-енерго проект" та ТОВ "Інвентум Україна" – компаніями, які в різних проєктах виступали підрядниками або партнерами ТОВ "НВП "Енерго-плюс".

Компанія Корфа також є переможцем в одному з тендерів Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго", на ремонті якої правоохоронні органи раніше повідомляли про викриття схеми розкрадання коштів. До слова, за інформацією співрозмовників, Тесленко допомагає пролобіювати призначення колишнього функціонера "Центренерго" Сергія Ісаченка на посаду керівника "Центренерго". У червні минулого року "НВП "Енерго-плюс" отримало право поставити комплект обладнання для системи пилоприготування одного з енергоблоків Трипільської ТЕС.

У вересні 2025 року "ІК "Нафтогазові технології", яку у відкритих реєстрах пов’язують з Андрієм Тесленком, виграла інший тендер від Трипільської ТЕС – підприємство мало здійснювати технічний нагляд за виконанням робіт. Про ймовірну причетність цього підрядника до ймовірних порушень нещодавно повідомляв Telegraf.

Позаяк Криворізька ТЕЦ перебуває у сфері управління Нафтогазу, за інформацією джерел, до формування технічних вимог останньої процедури був залучений директор з питань теплової та альтернативної енергетики Групи Нафтогаз Олексій Вільховий. Саме він, за словами співрозмовників, наполягав на вимозі встановлення критерію допуску до тендеру "наявність досвіду виконання у попередній період робіт зі встановлення мінімальної потужності 10 МВт неконтейнерного виконання"(на попередніх етапах достатньо було 5 МВт). Начебто саме таке виконання є суттєво відмінним від інших установок. Внаслідок цього керівництво компанії ухвалило остаточне рішення.

Висновок: чи тільки в цифрах питання?

Чотири спроби за рік. Скасування процедур після появи суттєво нижчої ціни. Посилення вимог на фінальному етапі. У підсумку – контракт, укладений на 206,4 млн грн дорожче, ніж дозволяла найбільш економічно вигідна пропозиція.

Скаржники говорять про дискримінаційні умови. Замовник формально діяв у межах процедури. Але коли правила змінюються після появи дешевшого результату, а фінальна ціна зростає на сотні мільйонів, це вже питання не лише формальної відповідності, а економічної доцільності та якості управлінських рішень.

Якщо саме встановлені технічні й фінансові бар’єри призвели до відсікання дешевших пропозицій, то йдеться вже про сотні мільйонів гривень можливих зайвих витрат. Ресурс, який міг залишитися у бюджеті або працювати на громаду – замість того, щоб збільшувати вартість одного контракту.

У воєнний час кожен енергетичний проєкт має стратегічне значення. Кожна когенераційна установка – це стійкість системи і шанс забезпечити тепло для населення. Тому рішення, що супроводжуються різким зростанням вартості, потребують максимальної прозорості й чітких пояснень. Інакше виникає закономірне питання: чи справді держава отримала найкращу можливу ціну, чи ж країні доведеться доплатити ще понад дві сотні мільйонів гривень.