Ноги літають вище від голови: як влаштований футбол на милицях і коли в Україні буде свій чемпіонат

У команді є гравці, які приїжджають на тренування за 600 кілометрів

Торік восени з’явилася перша в Україні футбольна команда гравців з ампутаціями "Pokrova Lviv AMP". Проект починався як спільне тренування чотирьох військових з ампутаціями, а зараз клуб зі Львова налічує зо три десятка гравців і виступає в чемпіонаті Польщі, адже власної першості з АМП футболу в Україні поки нема.

Як створювали унікальну команда, хто в ній грає, та які взагалі особливості цього виду спорту. Про це в інтерв’ю "Телеграфу" розповів головний тренер клубу Богдан Мельник.

— Богдане, поясніть як зародилася ідея створення клубу для людей з ампутаціями "Pokrova Lviv AMP"?

— Ми маємо приналежність до Української греко-католицької церкви. Засновниками команди є отці-салезіяни. Це орден в Римо-католицькій церкві, покликаний виховувати дітей і молодь у цілому світі. Під час однієї з подорожей наших дітей у Швейцарію в інклюзивний літній табір о.Михайло Чабан (головний салезіянин України) побачив хлопців на милицях з ампутаціями з футбольної команди "Олімпік Марсель". Отець Михайло повернувся в Україну і було вирішено створити подібну футбольну команду і у нас. А мені вже запропонували зайнятися організацією цієї команди.

— Без роздумів погодились? Адже наскільки я розумію, для вас цей вид спорту був новий.

— Зовсім новий. Я ще торік взагалі не знав, що такий вид спорту існує. Вже пізніше зрозумів, що власне тренерство, побудова тактичних схем, техніка — не найголовніше в цій історії.

— Де шукали перших гравців в команду? Як вони з’явилися?

— Дійсно, хлопців треба було десь знайти. В період реабілітації ніхто ж не думає про футбол. Хлопці думають як протезуватися, відновитися, плюс питання ВЛК, звільнення з військової служби. Це все тисне на них. Тому тут допоміг тільки особистий контакт у середовищі реабілітаційних центрів. Відвідування, спілкування з хлопцями дало можливість залучити перших чотирьох гравців, і наше перше тренування відбулось 12 вересня 2023 року.

— Важко було вмовити цих перших гравців?

— Наприклад, ми приїхали до хлопця, який мав 25 оперативних втручань. Він був у розпачі. Але коли побачив хлопців, які приїхали такі самі як і він: на милицях, на протезах, то зрозумів, що є можливість себе реалізувати, навіть не маючи однієї ноги. І він просто розцвів на очах.

— Ви кажете, що в цій роботі головне навіть не саме тренерство. А що тоді? Психологічна підтримка?

— На першому тренуванні треба було зробити все, щоб люди прийшли на друге. А емоційне навантаження було дуже велике, бо для мене військовий без ноги — це були сльози. А треба було ще ж ними керувати, давати вправи і, крий Боже, не сказати робити оберти ногою, якої нема. Це зараз ми можемо вже жартувати, а на той момент ми були чужі люди і я не знав, як правильно поводитися. Тому на перший план вийшло саме спілкування. Треба було зрозуміти, чого вони хочуть, на якому етапі і мотивувати їх до наступного раунду систематичних занять. Як показала практика, з ними треба бути справжнім і щирим, тоді все буде добре.

— А скільки зараз гравців в клубі? Що він собою являє?

— Зараз більше 30 гравців. Десь 85% гравців — це військові з ампутаціями внаслідок бойових дій. Географія — 17 регіонів України.

— До вас йдуть люди, які і до травми грали в футбол, чи більшість тих, хто спортом не займався?

— Більшість тих, хто грав в футбол останній раз, напевно, ще в школі. Проект починався в першу чергу як реабілітація, і за нашими принципами нема такого, що ти — слабкий гравець, тому не потрапив в команду. Якщо є бажання, то нема значення, яка у тебе футбольна підготовка. Це середовище, і це, в першу чергу, реабілітація.

— Розкажіть про правила АМП футболу. Чим цей вид спорту різниться від класичного футболу?

— Розмір футбольного поля 60 на 40 метрів (в класичному футболі 100 на 64 метри. — Ред.). Грають сім на сім. Тобто шість польових гравців і воротар. Польові гравці або без однієї кінцівки, або з вадами кінцівки. Є перелік захворювань, які підпадають під цю категорію. Наприклад, капітан збірної України, наш гравець, у нього одна нога на 6 см коротша за іншу.

Воротар — або без руки, або з вадою руки, якою він не може повністю володіти. Ховається рука в спеціальний корсет. Воротар грає тільки в штрафному майданчику, який має розмір 8 на 10 метрів. Буде порушенням правил, якщо воротар зіграв за межами майданчика: це або вилучення, або попередження.

— А власне милицями можна грати?

— Милиця — це продовження руки. Тобто, невипадкове торкання м’яча милицею — це або штрафний, або пенальті.

— А наскільки це травматичний спорт? Бо ж я так розумію, що милицею випадково можна так "зарядити" по ногах, що мало не буде.

— Травматичний, і ось чому: є три точки опори, тому ноги можуть літати вище голови, якщо раптом ногу дуже високо підняв. А милицями дуже мало травмують.

Найгірше, що може бути, це падіння на куксу або удар по ній. Це навіть може бути до втрати свідомості. Чому так відбувається? Тому що голова пам'ятає, що нога є. Наприклад, сидить хлопець на лаві запасних, йому лікар палець перемотує, а потім він на емоціях спішить повернутися на тренування і може просто поставити куксу на землю (голова ж думає, що є нога) і може впасти на неї.

— Ви запевняєте, що АМП футбол — в першу чергу, реабілітація. А поясніть, як саме це допомагає нашим пораненим захисникам?

— Я взагалі вважаю, що спорт — це найкраща реабілітація. От дивіться, в період реабілітації хлопці лежать у реабілітаційних центрах. Вони вже ніби здорові, але думають про те, що у них болить нога якої нема, фантомні болі тощо. А коли вони залучені до спорту, то вже думають, що їм треба зранку підготуватися, поїхати на тренування. Впродовж дня вони тренуються і не мають часу думати про погане. Хтось знаходить мету свою як гравець, хоче потрапити в збірну України, виграти чемпіонат. А хтось просто знаходить хороший колектив однодумців, наприклад, у нас є гравці, які приїжджають на тренування за 600 кілометрів.

— Я так розумію, що в Україні поки нема власного чемпіонату з АМП футболу, тому "Pokrova Lviv AMP" грає в чемпіонаті Польщі. А як так сталося? Так можна?

— Ми зрозуміли, що на певному етапі не можемо мотивувати людей просто тренуватися, тому почали шукати змагання. Найближчий до нас топ-чемпіонат Європи — у Польщі. Ми почали переговори і, на щастя, нас прийняли. Досвід, який ми отримуємо там, застосуємо в Україні, бо це питання недалекого майбутнього, коли у нас буде власний чемпіонат.

Я бачу велику зацікавленість і наступного року, навіть якщо у нас буде тільки три команди в чемпіонаті (в Україні існують тільки три подібні команди: МСК "Дніпро" (Черкаси), FC "Shakhtar-Сталеві" та "Pokrova Lviv AMP". — Ред.), то у нас все одно буде свій чемпіонат. Знаючи середовище, наші гравці не зможуть просто тренуватися. Їм треба грати і перемагати.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.