Це було нестерпно: які приниження таїли туалети в СРСР (фото)

Багато хто вважав за краще ходити "по маленькому" в кущики"

"Мешканці" Радянського Союзу часто стикалися з дефіцитом навіть найнеобхідніших товарів — від звичних підгузків до косметики, одягу та їжі. Однак не лише з відсутністю цих предметів стикалися в "совку" — звичайні громадяни не могли нормально задовольнити навіть базові потреби.

Так, у Радянському Союзі були проблеми навіть із наявністю туалетів на вулицях, на роботі та навіть у школах. "Телеграф" розповість, якими туалетами користувалися жителі "найбільшої та наймогутнішої".

Якщо радянській людині захотілося до туалету на вулиці, це часто становило проблемою — їх було дуже мало. Як правило, вбиральні у великих містах були розташовані в центрі, займали цілу будівлю та були платними.

Зовні туалети виглядали гарно: будинки часто прикрашалися мармуром, а вхід був платним. Однак усередині кабінки, як правило, були без дверей, стіни не сягали стелі, а замість унітазів були дірки. Звісно, про туалетний папір залишалося лише мріяти.

Однак навіть у такий туалет постійно збиралася велика черга. Хто не зміг дочекатися — бігав "у справах" у кущі чи під’їзд.

Плата за вхід також не була гарантією чистоти та гігієни. Часто в цих туалетах було брудно та не дуже приємно пахло. Однак ще гірша справа була у вокзальних туалетах — вони не забиралися взагалі.

До речі, в СРСР не було також туалетного паперу. Люди навіть навчилися обходитися без цього необхідного предмета.