США не хотіли воювати до останнього: як атака на Перл-Гарбор стала "днем безслав’я"

Буквально за годину Японія практично повністю розгромила Тихоокеанський флот США

О 7:55 7 грудня 1941 року ударна група флоту імператорської Японії під командуванням віцеадмірала Тюїті Наґумо розпочала перший півгодинний наліт на головну військово-морську базу флоту США на острові Оаху на Гаваях. До складу японської флотилії, яка стартувала з Курильських островів, входили шість авіаносців, два лінкори, два лінійних крейсери, легкий крейсер, дев’ять есмінців, а також 23 підводні човни та п’ять карликових підводних човнів (їхнім завданням було прорвати підводні загородження). З повітря морську армаду підтримували 423 палубні літаки.

О 8:40 свій удар здійснила друга хвиля літаків з авіаносців – пікіруючих і висотних бомбардувальників. Атака не була такою вдалою, як перша, бо американці нарешті отямилися (хоча багато особового складу знаходилися в їдальнях або отримали у вихідний звільнення до міста Гонолулу) і почали відчайдушно чинити спротив. Загалом операція, яка продовжувалася трохи більше як годину, завершилася практично повним розгромом американського Тихоокеанського флоту…

"Американський народ може відчувати повну впевненість у своєму флоті…"

А тим часом саме вранці 7 грудня у США на перших шпальтах газет було опубліковано звіт військово-морського міністра-секретаря Вільяма Франкліна Нокса. Він писав: "Я гордий повідомити, що американський народ може відчувати повну впевненість у своєму флоті. На мою думку, відданість, моральний стан та вишкіл особового складу не мають собі рівних". Так, маючи насправді дуже потужний флот, основною базою якого були Гавайські острови, американці все ще до останнього сподівалися уникнути протистояння з імператорською Японією. Її уряд послідовно проводив агресивну політику, і до зими 1941 року японці вже захопили значну частину Китаю, Французький Індокитай, Голландську Ост-Індію (сучасна Індонезія). Метрополії останніх двох колоній вже були окуповані нацистською Німеччиною – союзницею Японії. Позиції США в Тихоокеанському регіоні стали дуже вразливими.

Американські військові, як і політики, просто не могли повірити в те, що хтось здійснюватиме напад на головну базу флоту США. На 7 грудня там дислокувалися: вісім лінкорів, вісім крейсерів, чотири підводні човни, 30 міноносців, 50 інших кораблів, а також 390 літаків; головнокомандувач Тихоокеанського флоту США – Газбенд Едвард Кіммел.

"Жодна відповідальна іноземна держава не провокуватиме війну нападом на наш флот чи базу…" – так виглядав наказ командирам кораблів, які знаходилися в районі Гавайських островів, надісланий 14 жовтня 1941 року. Він дуже нагадує заяву ТАРС від 14 червня цього ж року, якою була дезорганізовано підготовку Радянського Союзу до війни, що насувалася. І про яку неодноразово повідомляли радянські розвідники (і серед них Ріхард Зорге).

Але ці історії також нагадують і поведінку українських можновладців перед 24 лютого 2022 року, які звинувачували у панічних настроях країни Заходу. Розвідки та високі чиновники США, Великої Британії надсилали неспростовні докази підготовки російської воєнщини до нападу на Україну і постійно попереджали нас про невідворотність широкомасштабної війни – починаючи ще з осені 2021 року.

Втрати американців були грандіозні: затоплені чотири лінкори – "Аризона", "Оклахома", "Західна Віргінія" та "Каліфорнія"; чотири інших були серйозно пошкоджені – "Мериленд", "Невада", "Пенсільванія" та "Теннессі"; затонули один колишній лінкор і один портовий буксир, пошкоджено три легких крейсери й три есмінці. Знищено загалом 188 літаків, а 159 пошкоджено. Неушкодженими залишилися лише 47 літаків з 390! Загалом було вбито 2335 осіб та 1143 поранені.

Втрати атакуючої сторони були загалом невеликими: 29 літаків знищено, пошкоджено – 74. З п’яти карликових підводних човнів чотири були затоплені, один сів на мілину і був захоплений разом із одним моряком; 64 японці загинули.

Східний бліцкриг

"Схоже, ми тільки розбудили велетня", – ці слова адмірала Ісороку Ямамото, головнокомандувача Об’єднаного флоту імператорської Японії, виявилися пророчими. Попри великої сили удар (і зі стратегічного погляду, і в моральній площині), цей "велетень" мав набагато більші внутрішні резерви та можливість буквально за тижні перевести промисловість на військові рейки (лідери країни, демократична та республіканська партії, та й уся американська політична нація були єдині в бажанні перемогти ворога).

Після Перл-Гарбора відбулася миттєва консолідація суспільства. І головне – попри довге небажання адміністрації Франкліна Делано Рузвельта втручатися в Другу світову війну та політику ізоляціонізму на межі потурання агресії Японії – нарешті США стали повноправними учасниками Другої світової війни на боці супротивників держав Осі – Німеччини, Італії та Японії.

Розробляв операцію адмірал Ямамото, який останні роки виділявся серед військових безкомпромісним новаторством. Цікаво, що він зовсім не розділяв імперських амбіцій керівництва держави й часто знаходився під тиском націоналістів (до речі, адмірал був проти й союзу з німецькими нацистами та італійськими фашистами та говорив про це на міжнародних конференціях!).

Але поняття честі офіцера і вірності присязі не було для нього пустим звуком. "Випускник Гарвардського університету, який деякий час був військово-морським аташе у Вашингтоні, він добре знав індустріальні та військові можливості США і не мав ілюзій щодо перемоги у тривалому військовому конфлікті зі США. Але 1939 р. прем'єр-міністр призначив його головнокомандувачем Об'єднаного флоту Японії, і, розраховуючи на виграш часу, який дозволить Японії захопити всю Південно-Східну Азію та острови аж до Австралії, Ямамото розробив план нападу на Перл-Гарбор. Східний бліцкриг. На жаль, попри завісу таємниці, навколишню розробку цієї найважливішої для країни Вранішнього сонця операції, авіаносного шила (а як ще можна завдати удару по островах у центрі Тихого океану, як не авіаносною авіацією?) у мішку приховати не вдалося", — пише українсько-американський публіцист й історик Юрій Кирпичов.

Добре знаючи можливості і військової машини США, і потужної промисловості цієї наддержави, саме адмірал Ямамото повністю переглянув стратегію ВМФ, вважаючи, що лише миттєвий і несподіваний удар по головній базі американського флоту може хоча б урівняти шанси сторін у майбутньому військовому протистоянні.

Цікаво, що американці мали можливість взагалі гідно зустріти напад ворога. Співробітники відділу радіорозвідки та дешифрування військового міністерства на чолі з полковником Вільямом Фрідманом розкрили ще 1936 року японський код "А", а наступного року, коли код змінився, знайшли алгоритм, який дозволяв розкрити майбутні коди. Саме за останні пів року до катастрофи в Перл-Гарборі були прочитані таким чином майже сім тисяч суперсекретних документів японців. Останні донесення, буквально перед атакою японців, точно вказували на строки нападу. Проте злочинна недбалість начальства Фрідмана, військового і військово-морського істеблішменту призвели до трагедії.

Після катастрофи на Гаваях у зверненні до американського народу Франклін Делано Рузвельт відзначив: "Ми маємо намір розправитися з загрозою Японії. Але цим мало чого досягнемо, якщо решта світу буде під п'ятою Гітлера і Муссоліні…" А вже 8 грудня 1941 року президент США не особливо вибирав слова, називаючи минулий день "датою, приреченою на безслав’я". У цей день США оголосили про стан війни з Німеччиною та Італією.

Отже, атака на Перл-Гарбор перевершила найкращі сподівання японців, і вони отримали щонайменше на пів року стратегічну ініціативу в боротьбі з американцями та їхніми союзниками – британцями, австралійцями й новозеландцями. Вже в червні 1942 року після перемоги американців в грандіозній битві на морі та в повітрі поблизу атолу Мідвей настав кардинальний перелом на Тихому океані в рамках Другої світової війни. Проте ще понад три роки на цьому театрі військових дій продовжувалося криваве протистояння, яке завершилося лише в серпні 1945 року після того, як американці здійснили атомні бомбардування японських міст Хіросима і Нагасакі, а радянські війська розпочали операції в Маньчжурії, на Сахаліні та Курилах. 2 вересня 1945 року на лінкорі "Міссурі" було підписано Акт про капітуляцію імператорської Японії, який з боку СРСР підписав уродженець Черкащини, генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко…