Як письменник-самурай захопив військову базу та зробив харакірі на камеру (відео)

Японський класик Юкіо Місіма відрепетирував своє самогубство у кіно

Зростання ультраправих настроїв у всьому світі змусить згадати сумну та дивовижну долю класика післявоєнної японської літератури Юкіо Місіми. Він увійшов в історію також як правий ультранаціоналіст, який створив приватну військову організацію і намагався за її допомоги захопити владу в Японії. Або завершити своє життя красивим жестом, ритуально принісши себе в жертву на славу імператора. Тут думки, як правило, розділилися.

У будь-якому разі рівно 50 років тому славетний письменник, естет, красень Юкіо Місіма вчинив самогубство за самурайським звичаєм — сеппуку (у народі часто зване "харакірі"). Самогубство, яке він заздалегідь відрепетирував у власному фільмі.

"Телеграф" згадує цю дуже дивну та трагіфарсову сторінку японської історії.

Як це було

Вранці 25 листопада 1970 року 45-річний претендент на Нобелівську премію Юкіо Місіма разом із чотирма учасниками створеної ним парамілітарної групи "Татенокай" ("Товариство щита") прибув із візитом до штабу Східного командування Сил самооборони Японії в токійському районі Ітігая.

На превеликий подив коменданта штабу вони беруть його в заручники у його ж власному кабінеті та зв’язують. Після цього Місіма виходить на балкон і виголошує промову, в якій відкрито закликає Сили самооборони Японії здійснити військовий переворот. Присутні реагують на те, що відбувається, саме так, як і належить реагувати на чергову витівку ексцентричного письменника. Натовп свистить, сміється, хтось щось викрикує. Із вигуком "Хай живе імператор!" Місіма полишає балкон, повертається до кабінету коменданта й здійснює самогубство.

Нібито його останні слова були такими: "Здається, вони мене не дуже добре почули".

За самурайським каноном здійснення сеппуку його мав обезголовити найближчий соратник на ім'я Масакцу Моріта. Але той хвилювався, і обряд завершив інший член "Татенокай", тож смерть Місіми не була миттєвою. Сам Моріта слідом також учинив сеппуку. В історію Японії ця подія увійшла під назвою "Інцидент в Ітігая".

Навіщо він це зробив?

Місіма заявляв, що після капітуляції у Другій світовій війні Японія втратила суверенну військову гідність, отой самий пресловутий самурайський дух. Імператор став конституційним символом без притаманного йому сакрального статусу, а японська армія — напівлегальною "самообороною".

Водночас реалістичного плану захоплення влади в письменника, взагалі-то, не було, зазначав журнал The New Yorker по гарячих слідах, у грудні 1970 року. Усе, що відбувалося, було заздалегідь зрежисованим "останнім актом" екзальтованого митця, який віддав перевагу смерті в прямому ефірі. (Всупереч поширеній легенді, сам процес самогубства не знімали на камеру.)

Напередодні Місіма закінчив головний твір свого життя — чотиритомний цикл романів "Море родючості" і публічно заявив, що "все зробив", підкреслює видання.

Власне, місімівський проєкт відродження самурайського духу — це і є та сама свідомо безнадійна, донкіхотівська місія, яка потрібна була письменникові задля того, щоб якомога ефектніше зіграти свою роль у фінальній сцені "спектаклю Місіми". Ритуальне самогубство було задумане від самого початку, воно не було спонтанним жестом відчаю через те, що військовий переворот не вдався. Та й з чого б йому вдатися?

Репетиція смерті на камеру

Легенда про самогубство на камеру пояснюється просто. Ще 1966 року Місіма зняв за власним оповіданням короткометражний фільм "Патріотизм" — у шістдесяті кіно марили буквально всі творчі люди. Письменник зіграв у власному фільмі роль офіцера, який здійснює сеппуку, причому сцена вийшла доволі натуралістичною. Після самогубства письменника жовта преса із задоволенням підхопила тему, що Місіма заздалегідь відрепетирував свою смерть перед камерою. (Що, в принципі, цілком вкладається в теорію The New Yorker про грандіозний "спектакль Місіми".)

Ця півгодинна короткометражка, чорно-біла й майже німа, заснована на історії проваленої спроби державного перевороту, організованої групою молодих офіцерів Імператорської японської армії 26 лютого 1936 року в Токіо, відомої як "Інцидент 26 лютого". Лейтенант Сіндзі Такеяма, якого грає сам Місіма, дізнається, що його друзі-офіцери зазнали поразки. Йому наказують узяти участь у придушенні заколоту. Втім він не може ані зрадити товаришів, ані виявити непослух імператорові. Вихід один: попрощатися з дружиною Рейко (її роль виконала Йосіко Цуруока), востаннє зайнятися коханням, а далі — тут усе зрозуміло.

Після самогубства Місіми його вдова нібито намагалася знищити всі копії фільму, але негатив уцілів.

Що ще подивитися про Місіму

Життю письменника й конкретно "Інциденту в Ітігая" як невід’ємній частині біографії Місіми присвячено кілька художніх і документальних фільмів, серед яких помітно вирізняється стрічка класика Нового Голлівуду Пола Шредера "Місіма: Життя у чотирьох главах" (1985). Тришарова конструкція фільму розповідає історію митця, який перетворив власне життя і смерть на ретельно спланований художній акт.

"Життя у чотирьох главах" — непросте для сприйняття, але візуально дуже красиве поетичне кіно, особливою окрасою якого стала музика американського композитора Філіпа Ґласса. Фільм часто прикрашає собою рейтинги найкращих байопіків як стрічка, яка, за влучним формулюванням критиків, "вигадливо проникає в душу свого героя".

Раніше "Телеграф" розповідав історію замаху на генерала Де Голля.