Могли коштувати пломби: чому всі так любили іриски "Золотий ключик"

Ірис "Золотий ключик" дивним чином поєднує в собі дві казки – літературну, про Буратіно і чарівний ключ, та цілком реальну, солодку, де маленький золотий ключик на фантику відкриває двері в дитинство й цілу епоху радянських і пострадянських солодощів. Для когось це "підступна" цукерка, що випробовувала на міцність пломби, для інших – улюблений смак, який досі хочеться знайти "таким, як колись".

Але майже для всіх це вже не просто десерт, а частина особистого і колективного архіву пам’яті. "Телеграф" розповість про ці солодощі детальніше.

Французькі корені солодкої історії

Попередники ірисок з'явилися у Франції ще в XV столітті під назвою "таффі". Той давній десерт готувався без молока і мав зовсім іншу текстуру. Проте справжню революцію здійснив французький кондитер на початку ХХ століття в Санкт-Петербурзі.

Він адаптував рецепт тоффі, додавши молоко, і назвав нові цукерки "ірисами" – на честь витончених квітів, бажаючи підкреслити ніжну, тягучу текстуру солодощів. Назва прижилася, хоча ніжність цих цукерок часто була оманливою – особливо для дитячих зубів.

Епоха масового виробництва

У Радянському Союзі іриски перетворилися на один із найдоступніших і наймасовіших видів солодощів. "Золотий ключик" став одним із найупізнаваніших брендів у цьому сегменті – поряд із "Раковими шийками" та іншими популярними назвами. Ці цукерки можна було купити практично в будь-якому продуктовому магазині, а їхня ціна робила їх доступними для більшості радянських сімей.

Яскраві фантики з казковою символікою, тягуча текстура і солодкий молочно-карамельний смак зробили "Золотий ключик" справжнім хітом серед дітей та дорослих.

Що таке "Золотий Ключик"

Назва цукерок – це відсилка до інтрепритації казки про пригоди Буратіно. Адже однойменна торгова марка цукерок "Золотой ключик" з’явилася у 1949 році.

Образ чарівного ключа, який у казці відкриває двері в новий світ, у кондитерці перетворився на символ маленького свята: яскравий фантик, золотий ключ на обгортці й смак ірису стали для кількох поколінь "пропуском" у дитинство, а сама назва розійшлася від книжок і фільмів до торгових марок цукерок і навіть кондитерських фабрик.

Комічні "травми дитинства"

Проте ці цукерки запам'яталися не лише смаком. У спогадах багатьох дорослих ірис "Золотий ключик" пов'язаний із кумедними історіями про втрачені молочні зуби та пломби. Липка карамель мала властивість чіплятися до зубів із такою силою, що могла вирвати хитку дитячу зубну одиницю або нещодавно встановлену пломбу.

Замість того, щоб відмовлятися від улюбленого ласощу, діти та їхні батьки перетворили ці випадки на анекдоти. Ці "травми" стали частиною колективної пам'яті, додавши бренду особливого шарму та автентичності.

Сучасне життя легенди

Сьогодні "Золотий ключик" має й українську "прописку". Під цією назвою їх випускає, зокрема, ТОВ "Кондитерська фабрика Стимул" з Дніпра, яке продовжує традицію тягучого карамельно-вершкового ірису.

Феномен ностальгії

Популярність "Золотого ключика" сьогодні – це не стільки про смак цукерки, скільки про емоції та спогади. Цукерка, яка колись була просто доступою, перетворилася на культурний артефакт – предмет колекціонування і об'єкт теплих спогадів. І навіть якщо сучасні діти мають набагато більший вибір солодощів, "Золотий ключик" залишається справжнім ключем до минулого – липким, солодким і незабутнім.

Раніше "Телеграф" розповідав про цукерки, які першими шукали у новорічному подарунку. Шоколадні солодощі з подрібненим фундуком у начинці та впізнаваним образом білочки з горішком на обгортці десятиліттями вважалися одним із головних святкових атрибутів.