Український кешбек: чи виправдає ініціатива очікування уряду? - Дмитро Олексієнко

Віцепрезидент ICC Ukraine спеціально для "Телеграфу" пояснив ризики маніпуляцій з маркуванням іноземних товарів як українських

Згідно з концепцією, покупці українських товарів зможуть отримати повернення частини витрачених коштів на спеціальну картку, якою можна буде розраховуватись за інші товари українських виробників, купувати військові облігації чи сплачувати комуналку. Ця ініціатива презентується як спосіб підтримки національного виробника та збільшення частки вітчизняних товарів на внутрішньому ринку.

Однією з ключових проблем програми є надто м'які критерії визначення "українського товару". Для участі в програмі достатньо, щоб товар мав штрих-код, який починається з "482". Фактично, достатньо лише фасування товару в Україні, щоб він вважався вітчизняним, незалежно від фактичної доданої вартості. Це створює ризики маніпуляцій з маркуванням іноземних товарів як українських і ускладнює адміністрування й моніторинг дотримання критеріїв.

Такий підхід не враховує реальний внесок виробника в українську економіку та може призвести до ситуації, коли державні кошти витрачатимуться на стимулювання продажів товарів з мінімальною локалізацією в Україні. Натомість програма мала б фокусуватись на підтримці виробників, які створюють значну додану вартість всередині країни.

Ще одним недоліком є занадто широке охоплення програми. До переліку товарів, які підпадають під дію кешбеку, входять і ті категорії, які і без того мають високу частку ринку і не потребують додаткового стимулювання. Зокрема, йдеться про харчові продукти, які становлять більшу частину споживчого кошика українців. Водночас поза увагою можуть залишитись виробники інвестиційних товарів з високою доданою вартістю, які дійсно потребують державної підтримки.

Дизайн і механізм адміністрування програми також викликають запитання. Залучення, фактично, п'яти сторін (продавця, виробника, банку, державної платформи "Дія" та покупця) передбачає складну взаємодію, бюрократичні процедури та високі витрати на адміністрування.

Міжнародний досвід реалізації подібних програм підтримки внутрішнього попиту також не дає однозначних аргументів на користь їх ефективності. Зважаючи на інформацію з сайту Мінекономіки та схожі параметри – за приклад була взята італійська програма "Cashback bonus".

Ця програма була запущена 2020 року з метою стимулювання безготівкових розрахунків та підтримки італійського бізнесу під час пандемії COVID-19. Програма передбачала повернення 10% вартості покупок у вигляді кешбеку, однак була достроково згорнута урядом через надмірні бюджетні витрати та сумнівну ефективність.

Експерти вказували на те, що програма не призвела до суттєвого збільшення споживання, а лише субсидувала покупки, які громадяни здійснили б у будь-якому разі. Попри деякі відмінності, український кейс має схожі ризики з точки зору нецільового використання бюджетних коштів та недостатнього стимулюючого ефекту для економіки.

Окрім того, умови участі в програмі фактично дискримінують дрібних виробників і невеликі магазини. Вимога до продавців працювати за загальною системою оподаткування та здійснювати фіскалізацію операцій залишає поза програмою малий бізнес, який часто працює за спрощеною системою. Це може призвести до посилення і без того значної ринкової влади великих торгових мереж. Натомість малі виробники та торгові точки, які не матимуть можливості брати участь у програмі, опиняться у нерівних конкурентних умовах та можуть втратити частину покупців.

Та чи не найголовніше питання — економічна ефективність ініціативи. Державні витрати на виплату кешбеку, які можуть сягнути 2-3 млрд грн на рік, виглядають непропорційними відносно очікуваних вигод у вигляді збільшення податкових надходжень. За розрахунками експертів, для повернення витрачених на кешбек коштів до бюджету у формі податків, виробникам необхідно буде збільшити обсяги виробництва щонайменше вдвічі. В умовах кризи та обмежених ресурсів такі оптимістичні сценарії викликають обґрунтовані сумніви.

Виникають запитання і щодо здатності програми в її поточному вигляді стимулювати зростання виробництва та створення нових робочих місць. Адже основними бенефіціарами кешбеку стануть не виробники, а споживачі та торгові мережі.

При цьому, додаткові кошти, які отримають покупці, не обов'язково будуть спрямовані на придбання інших українських товарів, як це передбачає концепція програми. Скоріш за все левова частина кешбеку буде спрямована на комунальні платежі, особливо після підвищення з 1 червня тарифів на електроенергію для населення. Відсутність чіткої прив'язки отриманого кешбеку до подальшої купівлі вітчизняної продукції знижує потенційний мультиплікативний ефект для економіки.