Чому фільм "Шалений Макс" став міжнародною сенсацією з 45-річною історією

23 травня в прокат виходить п’ятий фільм франшизи "Шалений Макс", в якому самого Шаленого Макса вже не буде

Кажуть, не можна двічі увійти до однієї річки. Австралійському режисерові Джорджу Міллеру це вдалося щонайменше тричі. А водночас створити одну з найкращих медіафраншиз в історії кіно – п’ять фільмів про Шаленого Макса, офіцера дорожньої поліції Макса Рокатанського, який бореться з бандами байкерів у постапокаліптичній Австралії.

Сьогодні "Телеграф" згадує, як це було і задається питанням, чого чекати від нового фільму, який в українському прокаті отримав назву "Фуріоза: Шалений Макс. Сага".

Макс розумний

Спершу 33-річний лікар з Мельбурна Джордж Міллер, який у вільний час розважається з друзями створенням короткометражок, за 300 тис. австралійських доларів знімає байкерський екшн "Божевільний Макс". Цей фільм увійде до Книги рекордів Гіннеса як найприбутковіший в історії кіно (100 млн доларів США у світовому прокаті), а в історію кіно – як шедевр жорстокої "Австралійської нової хвилі", попутно зробивши міжнародною зіркою 23-річного Мела Гібсона.

Через два роки Міллер вже за 4,5 млн доларів із командою каскадерів знімає фільм "Воїн доріг" – продовження історії "божевільного" Макса Рокатанські, який миттєво став класикою дизельпанку. Шалена погоня байкерів за бензовозом австралійською пустелею, що стала головним атракціоном "Воїна доріг", займає всю останню третину фільму. Заповнена вщент, як бензобак "Перехоплювача" Макса, спражнім драйвом та автомобільними трюками, вона поряд із жорстокістю водночас сповнена справжнього драматизму. Джордж Міллер знає, що перед тим, як убити свого персонажа, спочатку він повинен змусити глядача як слід полюбити його.

Режисер закінчив трилогію необов’язковим "Шаленим Максом під куполом грому", — у 1980-х фентезійні блокбастери для підліткової аудиторії цінувалися найбільше — і, здається, не збирався повертатися до свого героя. Але через 30 років Міллер здивував усіх четвертим фільмом франшизи "Шалений Макс: Дорога люті", яку критики тут же назвали найкращим у тетралогії. Як і "Воїн доріг", "Дорога люті" стала великою подією, довівши естетику перших трьох "Максів" до абсурдної досконалості.

Зіграй це знову, Джордже

По суті, весь цей фільм був суцільною автомобільною гонитвою по пустелі, знятою по-старовинному, зі справжніми автомобілями і каскадерами. Напевно, тому на відміну більшості екшн-блокбастерів, намальованих за допомогою CGI-технології, від пресловутого "ефекту присутності" захоплює дух: кожен автомобільний трюк тут унікальний. Яскраве фентезі з химерними образами учасників моторизованих банд остаточно витиснуло апокаліптичні передчуття світової війни за ресурси. При цьому сам Рокатанскі у виконанні Тома Харді перетворився на другорядного персонажа. А головним героєм нового фільму зовсім у дусі часу стала амазонка Фуріоза у виконанні Шарліз Терон, чиїй історії, власне, і присвячений приквел, що виходить у світовий прокат 23 травня.

Як і дев’ять років тому, прем’єра фільму "Фуріоза: Шалений Макс. Сага" відбулася 15 травня на Каннському кінофестивалі, де глядачі влаштували фільму гучні та тривалі овації. У тому, що новий фільм (який, до речі, розроблявся паралельно з "Дорогою люті") буде таким же динамічним та барвистим, немає жодних сумнівів. Питання викликає Аня Тейлор-Джой, зірка серіалу "Хід Королеви": чи зможе мініатюрна актриса з її інопланетним іміджем бути такою ж переконливою, як Шарліз Терон? Дізнаємося вже цього четверга.

Що у цьому хорошого?

Здавалося б, найперший "Шалений Макс" – лише черговий фільм про безчинні банди байкерів у жорстокому світі майбутнього, який пережив атомну війну. Таких фільмів в Америці зняли сотні, якщо не тисячі, і далі драйв-іннів – кінотеатрів для автомобілістів, куди підлітки приїжджають цілуватися, вони не виходили, залишаючись суто маргінальним явищем.

Чому саме "Шалений Макс" став міжнародним хітом, у той час, коли більшість фільмів "Австралійської нової хвилі" так і залишилися виключно місцевим феноменом?

Як то кажуть, зійшлися зірки. Лікар Міллер, оглядаючи в приймальному спокої тіло чергового покаліченого байкера, часто запитував себе, що змушує молодих людей ризикувати життям на паршивих австралійських дорогах? Журналіст Джеймс МакКаусланд, який спеціалізується на авторинку та паливній темі, якось побачив австралійських мужичків, що побилися на заправці через місце у черзі та запитав себе, що буде, якщо криза палива стане тотальною?

До зйомок Міллер та його команда готувалися понад рік, ретельно обмірковуючи кожен кадр та кожну монтажну склейку. Тюнінгували власні машини, щоб потім розбити їх вщент перед камерою. На ролі байкерів запросили, хто б міг подумати, місцевих байкерів. Сам фільм зняли за три місяці у занедбаних будівлях і загалом скрізь, куди пускали, а зняту плівку потім монтували вдома, просто у вітальні.

Молодий режисер виявився генієм. Він показав традиційно маскулінну Австралію новим Диким Заходом, на теренах якого байкери, немов ковбої, роз’їжджають на своїх залізних конях. Історія помсти, традиційна для жанру, як це завжди у класичних вестернах – привід показати живі людські характери та розповісти історію, яка нікого не залишить байдужим. Віртуозно знятий і змонтований, дуже динамічний, незважаючи на жорстокість окремих сцен, "Божевільний Макс", насамперед – драма про сильних людей. Яка виглядає так само переконливо і свіжо, як і 45 років тому.

Раніше "Телеграф" писав про те, що не так із сатирою на історію американського успіху "Без глазурі".