На Черкащині 15-річний школяр скористався ім'ям загиблого на фронті земляка для спілкування з дівчатами

Підліток до останнього не визнавав, що це він "вкрав" ім'я свого героїчного земляка

Неочікуваний удар отримали рідні бійця "Азову" Олександра Коцуконя ("Арса"), що загинув при обороні Маріуполя. Його ім'я та фото нагород використав місцевий підліток, щоб справити враження на дівчат. Наразі хлопець вже попросив вибачення на камеру за скоєне, але це не знімає проблеми, впевнена сім'я Героя, адже в країні, на її переконання, відсутня культура вшанування пам'яті полеглих воїнів.

22-річний Олександр Коцуконь — один з двох мешканців села Телепине Кам'янського району на Черкащині, які загинули захищаючи Україну від російської навали. Молодий чоловік тут народився і закінчив школу, після випуску вступив на факультет журналістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Через призов на строкову службу, а проходив її Олександр у в/ч 3061 Національної гвардії України, навчання було поставлене на паузу. Згодом сталося доленосне знайомство з "азовцями", підписання контракту і робота в пресслужбі окремого загону спеціального призначення Нацгвардії "Азов" у Маріуполі.

В цьому місті "Арс" зустрів повномасштабне вторгнення, на той момент він був водієм автороти, й долучився до його оборони разом з побратимами. Загинув військовий від кулі снайпера під час виконання чергового бойового завдання з групою розвідки. Похований Олександр в Черкасах на Алеї Слави Третього міського кладовища. Звісно, що про його долю добре знали на малій батьківщині, тим дивнішою для знайомих стало поява акаунту в соцмережах, яку вели від його імені.

- Мені зателефонувала родичка чоловіка з нашого села, якій стало відомо, що хтось з місцевих листувався від імені моєї дитини, — розповіла "Телеграфу" мати Героя Оксана Коцуконь. — Це встановили його знайомі хлопці, які побачили ім'я Сашка в Instagram, завели з ним розмову в особистих, і дізнались, хто ж стоїть за цим акаунтом. Виявилось, що це 15-річний Максим Парокінний — юнак, якого ми знали з самого дитинства, і він так само знав нашу родину.

Цей школяр ще з зими почав спілкуватися з дівчатами в соцмережах і одному з месенджерів, писав їм, що йому 26, що він військовий, азовець, і хвалився нагородою, яку нібито отримав. А надсилав фото почесної відзнаки "Захисник України – Герой Черкас" разом з "орденською" книжкою з прізвищем мого сина. Також підліток жалівся співрозмовницям на певні складні обставини, нібито грошей навіть на цигарки в нього не було, тобто давив на жалість. Можливо, що певні кошти йому після цього і скидали, але не думаю, що йдеться про якісь значні суми.

Хлопці самі намагалися в цього Максима з'ясувати, навіщо він вдався до такого шахрайства, але він, звісно, все заперечував. Те саме казав і моєму чоловікові, який завітав до його батьків у цю суботу. Тоді вже я доєдналась до розмови телефоном по гучному зв'язку. Пояснювала йому: "Ти вже дорослий хлопець і повинен розуміти, що у наш час сучасних технологій не проблема довести, хто відкрив акаунти, з якого комп'ютера чи телефона надсилались повідомлення". І тоді лише він почав перепрошувати, — говорить мама героя.

За словами Оксани, батьки хлопця також намагалися перепросити за дії сина, але вона їх попередила, що надасть розголос ситуації. І зробили це, виклавши відео-вибачення у себе на сторінці у Facebook. Перш за все, щоб запобігти її повторенню.

- Коли сплив цей жахливий факт, у мене були дуже бурхливі емоції, в прямому сенсі відібрало мову, — додає жінка. — Мені важко усвідомити, що це вчинився підліток, який щодня їздив до школи й повертався додому повз пам'ятний знак на честь загиблих захисників, поруч з яким встановлені конструкції з фото мого Сашка та Олександра Махинько — другого загиблого односельця. Напевно, це сталося і тому, що є певні недопрацювання з формуванням культури вшанування пам'яті воїнів, що віддали своє життя на фронті. Вже третій рік я чекаю, встановлення меморіальної дошки моєму синові на його рідній школі (поки вона є тільки на нашому будинку). Бо є ті, хто думає, що не варто перетворювати навчальні заклади на "кладовища" — такий вислів чула особисто.

Та якщо не розповідати дітям, кому вони мають завдячувати можливістю вчитися, жити у відносній безпеці, бо лінія фронту від цього села далеко завдяки таким воїнам, як мій син. Має бути знайдена форма, в який це спосіб краще робити. Можна, згадувати про таких людей на уроках історії чи під час інших занять, можна створювати тематичні куточки, де будуть представлені життєві шляхи Героїв, виставлені їх особисті речі. Якщо, наприклад, Сашко загинув в боях за Маріуполь, то варто висвітити й те, як тривала оборона цього міста.

Про ціну, яку наша країна платить, треба постійно нагадувати й говорити. Так само неважко спинятися кожного ранку о 9 годині, коли триває загальнонаціональна хвилина мовчання. Бо швидше за все, щось ми всі робимо не так, чи не достатньо, бо маємо періодичні випадки вандалізму на місцях поховання воїнів, танці на фоні портретів загиблих на вулицях міст і інші прикрі випадки, — резюмує Оксана.

За словами мами загиблого воїна, вона проінформувала про те, що сталося, старосту села, сподіваючись, що представники місцевої влади обговорять разом з правоохоронцями та освітянами і належним чином на неї відреагують.