"Хочеться — перехочеться". Фрази, якими у СРСР ламали психіку людей у побуті

На жаль, багато з цих фраз пережили СРСР і використовуються сьогодні.

Радянський Союз та його тоталітарна система не тільки контролювали політичне та економічне життя громадян, але також втручалися в психологію та свідомість свого населення. З покоління до покоління в народі передавалися фрази, які формували певну модель поведінки та мислення. Ці фрази пережили радянську владу і використовуються сьогодні у багатьох пострадянських країнах — Україна, на жаль, теж поки що не є винятком.

Про це повідомляє Navi Migrant. Методи психологічного тиску в СРСР були спрямовані на формування залежних від держави та пасивних громадян. У зв’язку з цим виникли фрази, які відображали ідеологічні настанови режиму та пригнічували особистість людей. І хоча Радянського Союзу немає вже 33 роки, ці фрази й досі популярні на пострадянському просторі. Наслідки цього впливу досі відчуваються в суспільстві, оскільки все ще живі люди, які так чи інакше застали радянський період.

Ці люди, в основному, були виховані в радянській "системі координат", тому не дивно, що вони вчили того ж своїх дітей та онуків.

Ось список фраз, якими в СРСР було прийнято "ставити на місце":

"А що скажуть люди?"

У СРСР люди жили в страху перед громадським осудом. Це обмежувало індивідуальну свободу та формувало невпевненість у собі.

"Виростеш — зрозумієш! Ось будуть свої діти, тоді зрозумієш!"

Ця фраза заперечувала право дитини на власну думку та розуміння світу. Це також формувало невпевненість у собі та залежність від старших.

"Не в грошах щастя"

У Радянському Союзі ставили пріоритет фізичну працю і з презирством ставилися до заробляння грошей. Приватне підприємництво та матеріальні цінності на той час сприймалися негативно.

"Б’є — значить любить! Звикне, то й полюбить"

Ця фраза виправдовувала насильство у ній (як фізичне, і моральне), роблячи його нормою. Не дивно, що багато дітей ставали жертвами такого насильства і "відігравалися" на своїх молодших братів і сестер. А коли ставали дорослими, заводили свої сім’ї і самі ставали батьками, могли поводитися так само зі своїми дітьми.

У пострадянській Росії домашнє насильство взагалі зазнало декриміналізації.

"Менше знаєш — краще спиш"

Радянський режим заохочував контроль над інформацією. Заборона на цікавість обмежувала доступ до інформації (крім тієї, яку дозволяв режим — Ред.) та формувала залежність від державної пропаганди. Багато людей у таких умовах слухали "західні голоси" ("Радіо Свобода", "Голос Америки" тощо), за це можна було отримати покарання, аж до тюремного ув’язнення.

"Хочеться — перехочеться"

Влада СРСР заохочувала ігнорування особистих бажань та потреб. Люди звикали до того що, що й бажання є важливими, що призводило до зниження самооцінки та особистісної реалізації.

"Не чіпай! Це для гостей! Це на Новий рік!"

Повага до гостей і чужих людей була важливіша за власні потреби. Це формувало звичку відкладати задоволення і щастя потім, створюючи "синдром відкладеного життя".

"Чесною працею грошей не заробиш"

Як вже було сказано вище, в СРСР з презирством ставилися до ініціативи та приватного підприємництва. Там вважали, що їх можна заробити винятково "нечесною працею".

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як у СРСР насправді ставилися до ветеранів війни з інвалідністю.