Написи "хай живе Бандера" та танці на дільницях: як в Україні проходили вибори при СРСР

У Радянському Союзі вибори проводилися починаючи з його заснування 1922 року, проте з 1936 року стало впроваджуватися загальне виборче право. Його гарантувала ухвалена тоді ж "сталінська" конституція, а голосування було оголошено таємним та прямим при загальному виборчому праві. Але насправді до кінця 1980-х років закріпилася практика безальтернативних виборів, коли можна було проголосувати лише за кандидатів від Комуністичної партії.

Як проводилися вибори на території тодішньої Української Радянської Соціалістичної Республіки, повідомив "Укрінформ". Вибори в ній, як і в інших республіках, фактично були фікцією з метою показати лояльність виборців режиму, що існував тоді.

Водночас вибори було оголошено "всенародним святом". Вперше про це оголосив Сталін у грудні 1937 року на мітингу виборців Сталінського виборчого округу міста Москви.

Агітатори на виборах були своєрідною подобою "людського обличчя" правлячого режиму, провідною ланкою між владою та виборцями. Вони ходили по квартирах та будинках, роз’яснювали громадянам про поточну політичну ситуацію, забезпечували явку на дільницях, фіксували різні проблеми. Крім того, агітатори допомагали отримати якусь довідку, оформити інвалідність, виписати продуктову пайку, знайти роботу тощо.

Вибори тоді були чи не єдиним способом "достукатися" до влади. Водночас, агітаторам доводилося реагувати на "незручні" зауваження з боку громадян. Наприклад, 1945 року агітатор пояснювала виборцям у Жовтневому районі міста Києва значення перемоги СРСР над нацистською Німеччиною, на що виборець сказав: "Не Червона армія перемогла, а тушонка та американські літаки".

Також на виборчих бюлетенях писали різні коментарі, зокрема антирадянські. Особливо це виявлялося у 1940-1950-ті роки, коли точилася активна боротьба радянського режиму з українським підпіллям.

"Вибори без вибору. Можна обманювати частину народу весь час, можна обманювати короткий час весь народ, але не можна все обманювати весь народ", "Душогуби, перед ким ви валяєте дурня?", "Комедія, а не вибори", "Хай живе вождь українського народу Степан Бандера", — такі були на той час коментарі. Також траплялися і написи антисемітського характеру.

Ще один "штрих до портрета" виборів у СРСР — буфети. В умовах планової економіки, а також дефіциту продуктів харчування багато людей йшли на дільниці не так проголосувати, як принести додому щось смачне. За Сталіна в буфетах продавали пиво, безалкогольні напої, булочки, бутерброди, котлети, а також мандарини та шоколад, які були дефіцитом.

Після буфету люди розважалися: танцювали під радіо, грамофон чи акордеон. У найбагатших районах виступали артисти місцевих театрів, грали джаз-оркестри. Місцева влада влаштовувала також і безкоштовні кінопокази. Також були і гральні автомати для дітей, але не скрізь і не завжди: крім того, не у всіх були іграшки, особливо після Другої світової війни.

Раніше "Телеграф" повідомляв про те, як радянська влада знищувала колір української нації у 1930-ті роки.