"Спочатку не повірив, потім зрадів": чемпіон світу з плавання Бухов про першу велику перемогу та плани на Олімпіаду

За п’ять місяців до Ігор-2024 у складі збірної України з’явився ще один претендент на золоту медаль

На чемпіонаті світу з водних видів спорту, який завершився у Досі (Катар), єдину золоту медаль у складі збірної України завоював плавець Владислав Бухов. 21-річний спортсмен став найсильнішим на дистанції 50 метрів вільним стилем. Більше того, на шляху до фіналу, у півфінальному запливі він встановив новий рекорд України, побивши попереднє досягнення, яке тривало 8 років. А вже наступного дня став першим в історії України чемпіоном світу на цій дистанції. І першим загалом українським чемпіоном світу з плавання за 17 років.

За п’ять місяців до старту Олімпійських ігор Париж-2024 Владислав в ексклюзивному інтерв’ю "Телеграфу" розповів про те, як встановив рекорд України, які емоції відчув після завоювання золота ЧС, згадав про свій шлях у плавання, сучасне п’ятиборство, з якого розпочинався його спортивний шлях. і… маминому борщі, своїй улюбленій страві.

Владиславе, Ви побили рекорд України на 50-метрівці, який тримався 8 років, вибороли перше в історії золото ЧС на цій дистанції... Які відчуття?

Відчуття успішно виконаної роботи до того, що все правильно зробили з тренером. Тренувалися, підготувалися, не хворіли, ритм підготовки не збивався… Загалом, усе зробили добре. Та й просто приємні відчуття від рекорду. Це означає, що ти на правильному шляху, прогресуєш.

Щось незвичайне відчули?

Незвичайне – ні (сміється).

Якою була перша думка, коли побачили рекордні цифри на табло?

Щасливий був, було несподівано.

Під час запливу не відчували, що якось дуже добре йде?..

Ні, такого не було. Просто приплив, глянув, побачив результат. Стало приємно. Але радіти було рано. Адже це все було у півфіналі, попереду мав бути фінал, тож дуже особливо не раділи ані я, ані команда.

А взагалі було якесь особливе відчуття перед минулим ЧС?

Перед кожним чемпіонатом я впевнений у собі, що робитиму свою роботу. Зрозуміло, що не було такого почуття, що я сьогодні поб’ю рекорд України, що суперготов. Ні, такого нема. Швидше, просто впевненість у тому, що ти прогресуєш, у тому, що ти покращиш свій особистий рекорд, який був до цього.

А вже після фіналу, коли стали чемпіоном світу на 50-метрівці, яка перша думка була?

Перша думка? Спершу не повірив, потім зрадів. Ще раз глянув на табло, переконався. Якось так…

Ви вже далеко не дебютант дорослих змагань, чим нинішній чемпіонат принципово відрізнявся від інших?

Принципово – нічим. Абсолютно такий самий чемпіонат світу, як і попередній, на якому я був, у Японії. Для спортсменів умови були дуже хороші. Все було зроблено та організовано як завжди на дуже високому рівні. Отже, немає в нього жодних відмінностей.

Завжди різниця у кліматі, у місті. Залежить від того, куди ти приїжджаєш, місця проведення змагання. В яку країну прилітаєш. Тож швидше тут у цьому різниця. ніж у змаганнях.

Стрибуни у воду розповідали про різні недоліки, на кшталт "хвилястих" трамплінів та відсутності теплої води в душі. Як із умовами було у плавців?

Ні, я жодних проблем для себе не відчув і не помітив. У нас стандартний басейн 50-метровий, стандартні стартові тумбочки, які практично скрізь однакові. Вода в басейні була нормальної температури, тепла вода в душі начебто була.

Взагалі у Досі сподобалося?

Саме місто… Воно дуже специфічний, як і будь-яке арабське місто. Як то кажуть, на смак і колір… Особисто мені сподобався, з погляду туриста, гарне враження.

У чому різниця між 50- та 100-метрівкою? Вважається, що це "суміжні" дисципліни, але у Вас особисто, 50-метрівка виходить набагато краще.

Це абсолютно різні дистанції. Адже навіть якщо так подивитися, відкрити протокол фіналу на 100 метрів та на 50, то там може і є 2-3 збіги зі спортсменів, але, в основному, на 100-метрівці інші спортсмени досягають результату. Відповідно, ти будуєш свій тренувальний процес так, що ти готуєшся на 100 метрів. Це зовсім інші тренування, інакше все робиш, плаваєш на тренуваннях. Моя основна дистанція – півтинник, відповідно, я готуюся на 50 метрів. Але 100 я так само плаваю, теж з тренером хочемо прогресувати на цій дистанції. Але пріоритети завжди розставляємо таким чином, що 50-метрівка – на першому місці. В основному тренуємося суто під цю дистанцію.

Попереду Олімпіада, куди Ви приїдете чинним чемпіоном світу, власне, головним фаворитом 50-метрівки.

Я їду передусім прогресувати, покращувати особистий рекорд. Будемо з тренером робити все, щоби у нас це вийшло. А до всіх очікувань я ставлюся спокійно, мене це особливо не турбує.

До речі, це вже другі ваші ігри. На перших, у 19 років, Ви дійшли до півфіналу.

Це насамперед досвід, як і чемпіонат світу, чемпіонат Європи, якийсь престижний комерційний турнір, де виступають найсильніші. Так, безумовно, якоюсь мірою він допоможе. Чим більше ти змагаєшся і набираєш досвіду, тим потім тобі буде легше на змаганнях. Ти щось знатимеш більше, будеш готовий до якихось ситуацій нестандартним. До всього, що приходить із досвідом.

Багато спортсменів зазначають, що Олімпіада – зовсім інше. Починаючи з умов проживання, де всі атлети світу живуть в "олімпійському селі" до того, що нервова система працює зовсім по-іншому. І на Ігри потрібно налаштовуватись по-особливому.

Я згоден у тому плані, що Олімпіада має свій настрій. Кожне змагання має свою фішку, і Олімпіада – теж. У тому числі тому, що всі спортсмени живуть в одному місці, їдять усі разом, абсолютно всі спортсмени. І це надає свою особливість цьому турніру. Олімпіада не схожа на жодні інші змагання.

Але щоб ось так "вау-вау"... Для мене немає, але я помічаю, що інші атлети мають такі почуття до Ігор. Вони зовсім інші, ніж інші змагання.

В олімпійському селищі з кимось особливо спілкувалися, не знаю, із зірками НБА, кимось із знаменитих атлетів, може автограф у когось брали?

Ні, такого не було. Спілкувався з колегами з нашої команди з плавання, з якими ми разом їздили на Ігри до Токіо. З ними, здебільшого, спілкувався, вже за звичкою. Адже ми разом їздили до басейну, на тренування, змагання. З кимось ще я там не познайомився.

З іншого боку, прикольно дивитися на спортсменів із різних видів спорту з боку, адже вони всі різні за статурою.

Розкажіть, як починали займатися плаванням.

У 15 років я пішов із секції сучасного п’ятиборства, прийшов у найближчий басейн "Наука і спорт", у себе, в районі Академмістечко, записався в групу плавання і потрапив до Савиної Ольги Леонідівни. Це мій перший тренер з плавання. Так і вийшло.

Чому порвали із п’ятиборством? Низькі результати, ще якісь причини?

Ні, просто хотілося щось змінити. У мене у п’ятиборстві найкраще виходило плавання, і ми з батьками вирішили зосередитися саме на цьому перейти в інший вид спорту.

Інші види п’ятиборства (стрільба, біг, кінний спорт, фехтування) згодом вам допомогли у плаванні?

Так, 100 відсотків допомогли. Всі інші навички, отримані в інших видах, зіграли лише у плюс, коли я зосередився на плаванні.

15 років — досить пізній вік для початку занять. У якому віці визначились із стилем, дистанцією? Чому саме спринт?

У сучасному п’ятиборстві ми плавали "кролем" (вільним стилем), та й так і вийшло, що найкраще виходило плавати "кролем". І потім уже, в міру тренувань, ми дійшли того, що я плаваю короткі дистанції, найкраще це виходить.

Це стало зрозуміло досить швидко, після перших чи других змагань.

Як зараз відбувається підготовка? Наскільки вона змінилася із початком війни?

Зараз я приїхав до Києва, тренуватимуся тут, у мене 10 тренувань на тиждень. Звісно, жодної відпустки немає і бути не може, попереду Олімпіада.

Щодо війни… Так, багато що змінилося. Через тривоги виганяють із басейну, ти не можемо плавати, ти йдеш у підвал. Багато тренувань так зривається відповідно. І моральний стан не завжди стабільний через це. Це все тисне, ти не можеш якісно виконати роботу у рамках тренування.

Інша річ, що не лише я від цього страждаю. Усі ми від цього страждаємо, усі українці. У всіх над головою літають ракети. І ти не знаєш, що з тобою буде завтра.

Може частіше почали їздити за кордон під час підготовки до великих стартів?

У нас майже завжди збори відбуваються перед змаганнями. І перед нинішнім ЧС у Досі ми мали збір в Іспанії. Десь два-два з половиною тижні, зараз точно не згадаю. Але він дуже допоміг. Ми там тренувалися у спокійних умовах, а вже звідти поїхали до Катару. А так, повторюю, практично завжди перед великим стартом ми їдемо на збори.

Чим ви любите займатися у вільний час?

Ходжу в кіно, проводжу час із батьками, гуляю із друзями. Якось так, нічого особливого.

Десь навчаєтесь?

Так, я навчаюсь у Переяславі у Педагогічному університеті ім. Григорія Сковороди за спеціальністю "фізичне виховання".

Чи збираєтеся подальше життя, кар’єру після спорту пов’язати з тренерською роботою?

Ой, не знаю, чесно (сміється). До цього мені ще далеко. Поки що навіть не пробував. В нас немає дітей на тренуваннях, ми не перетинаємося.

Улюблена страва?

Ой… Це таке тяжке питання… Борщ

Напевно, що мама готує?

Звичайно

Любите купатися у відпустці, чи води вистачає "на роботі"? Може, в гори ходите?

Відпустки як такої і немає. Я завжди тренуюся, або на зборах, далеко від дому. Тому намагаюсь у вільний час більше батькам приділити увагу.

Щодо води, то я на тренуваннях трохи часу проводжу у воді. У мене немає такого тригера, що мені не подобається вода. Я досить багато часу проводжу в залі, на тренажерах чи на стадіоні. І я не проти і в морі поплавати, і в річці, і в океані. Просто, відпустку я там не проводжу.

Тим не менш, Ви багато подорожуєте — турнірами, змаганнями. Чи є улюблене місце, країна?

На першому місці, звичайно ж, моє рідне місто Київ, як і Україна, загалом. Ну а з іноземних міст, мабуть, Мельбурн (Австралія) та Токіо (Японія).