"Зеніт", який захопив Ілона Маска: чи зможе Україна знову підкорювати космос?

Україна колись була однією з ключових держав радянської космічної програми: розробки дніпровського КБ "Південне" та заводу "Південмаш" дали світові ракети та технології, якими захоплювався навіть Ілон Маск. Сьогодні індустрія практично зруйнована — але залишилися знання, люди та досвід, які теоретично можна перетворити на ресурс для відродження.

У цьому матеріалі ми розбираємо, що саме створювала Україна, чому галузь занепала і які реалістичні шляхи повернути їй життєздатність.

Цією статтею "Телеграф" розпочинає серію матеріалів "Невтрачене майбутнє" про промисловий та науковий потенціал України. Слідкуйте на нашому сайті за новими публікаціями.

Чим Україна підкоряла космос та надихнула Ілона Маска

Україна у складі СРСР зробила критично важливий внесок у програму "Енергія — Буран". "Буран" як багаторазова орбітальна система був одним із найамбіційніших проєктів епохи: він проєктувався як транспортна платформа для вантажів та людей, з можливістю багаторазової експлуатації. Перший і єдиний політ "Бурана" відбувся 15 листопада 1988 року — в автоматичному режимі — і довів працездатність комплексу, хоча проєкт далі не розвивали.

Скільки коштувала програма "Енергія"-"Буран"

• 16 мільярдів рублів (близько 24 мільярдів доларів за офіційним курсом або ~4 мільярди доларів за неофіційним "реальним" курсом на той час)
• Це виявилося непідйомним для СРСР, який припинив фінансування програми
• Офіційно роботи з Бурану було припинено у 1990 році, а у 1993 закрито

Ключова унікальність "Енергія-Буран" — модульність і висока вантажопідйомність: система могла б використовуватися автономно для вивезення великих мас на орбіту, для міжпланетних місій та пілотованих польотів. Багато технічних рішеннь, розроблені в рамках програми, пізніше знайшли своє застосування в ракетно-космічній техніці СРСР та за кордоном.

Стверджується, що за час розробки проєкту Буран-Енергія було отримано 230 унікальних технологій, зокрема:

• Новий термозахист на основі діоксиду кремнію та інших матеріалів;
• Матеріали та технології складання;
• Передові системи життєзабезпечення;
• Кріогенні паливні системи;
• Нові бортові комп’ютери для керування польотом в реальному часі і так далі.

Колишній інженер-конструктор КБ "Південне" Олександр Кочетков у розмові з "Телеграфом" розповів, що без внеску України та Дніпровського КБ "Південне" програма "Енергія-Буран" просто не існувала б. Перший ступінь ракетоносія "Зеніт" використовувався в якості чотирьох розгінних блоків для ракетоносія енергія "Буран". Також в Україні розроблялися, наприклад, системи наведення та термостійкі матеріали.

А сама ракета "Зеніт" — це ще одна історія успіху українських умів. І так, саме нею ще у 2017 році захоплювався Ілон Маск, назвавши її однією з найкращих у світі.

"Зеніт": технічна гордість та міжнародний слід

Ракета "Зеніт" — окрема глава української ракетобудівної школи. Створена конструкторським бюро "Південне" у Дніпрі, вона стала однією з найвдаліших середньокласних носіїв свого часу. Перша "Зеніт-2" стартувала 21 червня 1985; модифікації "Зеніт-3SL" та "Зеніт-3SLБ" пізніше використовувалися в програмах як наземних, так і морських стартів, у тому числі з платформи "Одіссей".

"Зеніт" відзначав Ілон Маск, коли говорив про неї як про орієнтир для перших ракет SpaceX. Усього за роки експлуатації різних модифікацій було здійснено кілька десятків пусків, включаючи успішне виведення метеосупутників у 2015 році.

Цей міжнародний слід робив "Зеніт" не лише технологічним досягненням, а й предметом зовнішньоекономічного співробітництва: ракета брала участь у комерційних запусках, що приносило валюту та підтримувало ланцюжки поставок та кваліфіковані кадри.

Причини занепаду: де зламалася система

Занепад космічної галузі у незалежній Україні відбувався поступово та за багатьма напрямами. По-перше, руйнувалися виробничі потужності: без стабільного фінансування та замовлень підприємства втрачали робоче навантаження та техперсонал. По-друге, відбувався масовий відтік кадрів — старші покоління йшли за віком, а молодь не приходила.

Таким чином, резюмує Кочетков, щоби все це відновити, потрібно буквально починати все з початку.

Навіть за наявності інфраструктури та документів, для конкурентоспроможності сьогодні необхідні нові матеріали, цифровізація проєктування та інтеграція до міжнародних екосистем.

Що реально вціліло: знання, досвід та виробничі вузли

Незважаючи на занепад, Україна має значні активи: бази знань, окремі фахівці, досвід практичного відпрацювання ракетної техніки та комплектуючих, а також окремі виробничі потужності, які можна реконвертувати. Особливо цінним є практичний досвід експлуатації та запуску — саме він часто цікавить міжнародних партнерів.

Ці активи не є "готовою машиною", але дають перевагу в порівнянні з нулем: на їх основі можна швидше, ніж з нуля, формувати проєкти співробітництва та локального виробництва. При грамотній державній політиці та залученні партнерів частину компетенцій можна використовувати в сучасних програмах, наприклад, у розробці компонентної бази, наземних сервісів та адаптації старих рішень під сучасні вимоги.

Важливо відзначити: для ефективного відродження будуть потрібні інвестиції не тільки у виробництво, а й у освіту, підготовку молоді та створення привабливих умов для повернення чи утримання спеціалістів.

Перспективи та сценарії відродження

Відродження галузі можливе, але лише при поєднанні кількох умов: політичної волі та фінансування на високому рівні, стратегії інтеграції з міжнародними гравцями та програми підготовки кадрів. Повністю відновити колишній обсяг виробництва в короткий термін нереалістично — набагато реалістичніше поступове вбудовування в міжнародні ланцюжки та розвиток нішевих компетенцій.

Один із сценаріїв — акцент на кооперації із закордонними фірмами: надання українського досвіду та практичних даних в обмін на інвестиції, виробництво комплектуючих чи спільні розробки. Це може бути особливо ефективно у військових та подвійних прикладних технологіях, де досвід практичного застосування ракетної техніки є цінним.

Як українські ракетобудівники співпрацюють із іноземними компаніями

Українські ракетобудівники, насамперед КБ "Південне" та "Південмаш", співпрацюють з іноземними компаніями, такими як Northrop Grumman та Європейським космічним агентством (ESA), у космічній галузі, а також отримують військову допомогу від союзників.

Можливі напрямки співробітництва

• Постачання комплектуючих та вузлів для іноземних носіїв.
• Спільні програми розробки невеликих супутників та компонентів.
• Консультації та передача експлуатаційного досвіду (стартові операції, наземна інфраструктура).
• Ліцензування технологій та спільні виробництва.
• Науково-технічне партнерство у галузі матеріалознавства та термозахисту.

Інший шлях — фокусування на комерційних та прикладних нішах: малі супутникові платформи, виробництво специфічних матеріалів, системи керування та телеметрії. Такий підхід вимагає менших стартових вкладень та дозволяє швидше вийти на міжнародний ринок.

Висновок

Україна справді мала і має технологічну спадщину, яка дає їй підстави претендувати на повернення у космічну сферу, але це не станеться автоматично. Необхідний комплексний підхід: державна стратегія, інвестиції, освіта та зовнішнє партнерство. Відновлення галузі — завдання довгострокове, яке потребує політичної волі та розуміючої економіки. За правильного підходу український космічний потенціал може перетворитися з "спогадів про велич" на практичну конкурентну перевагу у нових нішах глобального ринку.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як зараз виглядає секретний завод "Радикал", який виробляв хімічну зброю.