Чому енергетика Чернігівщини не втримала удар та що чекає на Київ? Геннадій Рябцев про нову тактику росіян

Удари по північних регіонах, що знеструмили сотні тисяч людей, повернули питання енергетичної безпеки в центр уваги. Чому саме Чернігівщина та Сумщина опинилися під найбільшою загрозою? Чи можуть удари по регіональній інфраструктурі вплинути на електропостачання Києва? І що насправді означає слово "блекаут", яким так часто лякають українців?

Про це "Телеграфу" розповів Геннадій Рябцев — український експерт з енергетики та стратегічного управління. Він спеціалізується на енергетичній та техногенній безпеці, аналізі енергетичних ринків, видобутку та переробці нафти. Автор численних монографій, підручників, наукових публікацій і патентів.

Росіяни зосередилися на регіонах, бо там захист слабший

— Хочу почати з ситуації на Чернігівщині та Сумщині. Чого очікувати цим областям у найближчій перспективі, враховуючи постійні удари по регіонах? Що чекати людям, які там живуть?

— Там відбулося те, про що неодноразово попереджали і високопосадовці, і профільні експерти. Росія не полишає спроб зруйнувати нормальне життя цивільного населення та продовжує завдавати ударів по цивільній інфраструктурі скрізь, де може до неї "дотягнутися".

Великі міста й головні енергооб’єкти мають значно потужніший протиповітряний захист, тому росіяни зосередили удари на регіональній енергетичній інфраструктурі, яка захищена слабкіше.​​​​​​​​​​​​​​​​ Це ми зараз і спостерігаємо.

Як наслідок, у деяких районах України доводиться запроваджувати графіки аварійних або стабілізаційних вимкнень. Втім, енергетики добре знають, що потрібно робити. Вони мають необхідні запаси обладнання й ресурсів і роблять усе можливе, щоб відновлення тривало якнайшвидше, а вимкнення були мінімальними за тривалістю.

Блекаут — страшне слово, але наразі це не загроза для столиці

— Експерти кажуть, що північні регіони України є частиною енергосистеми, яка забезпечує Київ. Чи це так? І чи означає це, що в Києві можуть бути "блекаути", і якого масштабу можуть бути відключення світла?

— Взагалі з лексикону слід виключити слово "блекаут". Його вживання без розуміння суті лише вводить в оману громадян України, яким і так нелегко. Блекаут — це повна нездатність відновити систему після збою. Коли настає блекаут, система падає і її неможливо відновити або налагодити. Нині ми про це не говоримо.

Так, є складнощі, є вимкнення: аварійні або за графіками обмеження потужності. Не можна захистити все на 100%. Як не може "Залізний купол" в Ізраїлі повністю захистити людей від ракетних ударів, так і в Україні неможливо на сто відсотків убезпечити всю інфраструктуру. Можна лише зменшити ймовірність влучання або мінімізувати наслідки. На цьому зосереджені всі зусилля, і центральних, і місцевих органів влади. Але зробити це рівномірно по всіх регіонах поки не вдається.

Північний напрямок зараз вважається найменш захищеним через масштаб руйнувань, завданих підсистемі. Водночас Київ не входить до цієї підсистеми. Основні об’єкти, які забезпечують місто електро- та теплопостачання, розташовані на правому березі Дніпра.

Якщо дивитися на всю енергетичну систему, то Київ частково входить до загальної мережі разом із Чернігівською, Сумською та іншими областями. Але це не означає, що якщо в Чернігові вимкнули світло, то воно зникне і в Києві. Системи функціонують за різними принципами і майже не залежать одна від одної. Є спільні лінії електропередач, але вони не роблять мережу взаємозалежною.

— Існує думка, що удари по Чернігівщині спрямовані не стільки проти енергетики, скільки для того, щоб відтягнути сили ППО від фронту. На вашу думку, чи можна це розглядати в такому контексті, чи головна мета все ж енергетика?

— Ні, так розглядати не можна, тому що ніхто не знімає сили з лінії фронту для захисту тилових регіонів. Для цього є сили територіальної оборони — вони мають власні ресурси й засоби, які дозволяють боротися, зокрема, з безпілотниками.

Інша справа, що не в усіх регіонах територіальній обороні приділяли достатню увагу саме з точки зору захисту критичної інфраструктури. Тому в одних областях система оборони працює ефективніше, а в інших — слабше. Це питання вже піднімалося. Думаю, відповідні заходи найближчим часом будуть вжиті.

Очікується, що шкода від ударів по енергетичній інфраструктурі на півночі України буде зменшена. Але для цього потрібен час — якого, звісно, бракує. Сподіваюся, що після реалізації цих заходів наслідки атак, зокрема на об’єкти енергетики в Чернігівській області, вдасться хоча б мінімізувати, якщо не повністю усунути.

Асиметрична відповідь: чи реально обмежити ресурси армії РФ?

— Зеленський анонсував асиметричну відповідь на удари. Якою, на вашу думку, вона може бути — по яких об’єктах у Росії ми можемо завдавати ударів?

— Україна може завдавати ударів лише по тих об’єктах, які забезпечують російські збройні сили матеріальними ресурсами. По цивільним об’єктам, звісно, ніхто не збирається завдавати ударів.

Ті поодинокі удари, які ми інколи бачимо, — скоріше емоційна реакція, ніж системна робота. Системну роботу демонструють безпілотні системи, які послідовно атакують [і подекуди успішно] російські нафтопереробні заводи, нафтоперекачувальні станції й термінали. Цю роботу потрібно продовжувати: чим менше можливостей з виробництва нафтопродуктів у ворога, тим менше авіаційного пального для літаків, дизельного палива для важкої техніки і бензину для "шахедів". Тому чим активніші будуть такі операції, тим краще, на мій погляд.

Саме це і можна вважати асиметричною відповіддю. Бо аналогічна відповідь, а саме удари по цивільній інфраструктурі, є воєнним злочином.

— Є думка, що об’єкти укріплювали з боків, а дрон атакував зверху. Чи це дійсно так і чи можна назвати це провалом у нашому захисті?

— Не зовсім, тут справа в тому, що існує три рівні захисту будь-якого об’єкта, зокрема енергетичного.

Третій рівень захисту — найефективніший. Це так званий "шелтер" або укриття. Шелтери обладнані, наприклад, на атомних енергоблоках, греблях ГЕС, а також на окремих ключових об’єктах системи передачі електроенергії. Вони забезпечують захист від численних зовнішніх впливів, включно з атаками крилатих ракет.

Другий рівень захисту — це захист від ударних безпілотників, зокрема обладнаних касетною бойовою частиною. Для нових об’єктів його реалізують через:

1. Заглиблення споруд нижче рівня землі.
2. Бетонні конструкції арочного типу та антидронові сітки чи огорожі, які не дозволяють безпілотникам проникати в критично важливі зони.

Більшість об’єктів операторів систем передачі енергії вже обладнані таким захистом майже на 100%. Єдине, від чого цей рівень не захищає на 100%, — це потрапляння крилатих ракет з боку, де немає арок. Проте навіть у таких випадках ефект захисту помітний: якщо ракета вибухає поруч, шкода від удару значно менша.

Ще один нюанс — касетна бойова частина. Якщо боєприпаси вибухають на певній відстані від землі, вони також можуть завдати шкоди, але захист зменшує ризики.

Перший рівень захисту — це захист від уламків безпілотників, що вибухають поруч. Його створюють, наприклад, за допомогою мішків з піском, бігбегів (великих сумок, заповнених піском, гравієм або будівельними відходами) та габіонів (дротяних конструкцій, заповнених гравієм), які встановлюють навколо об’єкта.

Ці конструкції не захищають зверху від прямого удару дрона, але зупиняють уламки і розпечені частини, що можуть пошкодити обладнання. Саме завдяки такому захисту більшість об’єктів регіональних операторів не були зруйновані безпосередньо, навіть якщо поруч вибухав дрон.

Однак, якщо уламки потрапляють у трансформатор або автотрансформатор, охолодження якого здійснюється маслом, обладнання виходить з ладу назавжди. Тому зрозуміло: чим більше заходів захисту, навіть першого рівня, тим менше шкоди об’єктам.

Обʼєкти все ж можна було врятувати

— Дивно тоді, що на деяких об’єктах цього захисту не було. Чому так сталося?

— Не буду казати, на яких саме — ця інформація не оприлюднюється. Вона є тільки у всіх компетентних органів, які повинні ставити питання керівникам відповідних об’єктів: чому це не було зроблено.

Бо мішки з піском це не така дорога річ, яку ніде придбати чи знайти. Інша річ — деякі об’єкти були в планах захисту. Тобто існували програми з укріплення критичної інфраструктури. Але до них мала дійти черга, і мали надійти кошти та ресурси через певний час. Проте черга не дійшла, бо росіяни не чекали, поки до них дійде черга в державній програмі.

Тому надзвичайно важливим є відкриття можливостей для приватного бізнесу й регіональних інвесторів, щоб вони самостійно могли захищати свої об’єкти і не чекали, поки з Києва прийдуть гроші, ресурси чи габіони.

У нас уряд, наприклад, визначив розпорядником 90 000 габіонів Міністерство енергетики і воно має їх розподіляти. Але звідки Міністерство знає, скільки кому потрібно? Спочатку треба зібрати інформацію, потім місяцями розподіляти ці габіони, визначати план перевезення… А поки це триватиме — росіяни не стоятимуть і не чекатимуть.

Нагадаємо, днями на Чернігівщині та Сумщині російська армія завдала масштабних ударів по енергетичній та газовій інфраструктурі. Внаслідок атак сотні тисяч людей залишилися без електропостачання, пошкоджено житлові та адміністративні будівлі. Енергетики проводять аварійно-відновлювальні роботи, але через повітряні тривоги вони ускладнені. Місцевих закликають дотримуватися правил безпеки та не наближатися до об’єктів енергетики.