Копійчані зарплати та дорогі авто: як це поєднувалося в СРСР

Люди заробляли мало, але і витрачали також

У Радянському Союзі будь-яка серйозна покупка не обходилась без серйозних черг. За різноманітними товарами потрібно було відстояти та чекати години, дні і навіть роки.

Особливо довгими були черги за автомобілями. Люди роками чекали на можливість придбати власне авто. Як могло статися, що в країні, де зарплати вважалися низькими, люди все ж прагнули купити такі дорогі речі як автомобілі? Розберімося у цьому парадоксі радянської економіки.

Купівля авто в СРСР: як це було

Насправді ситуація була не такою однозначною. У СРСР існувало поняття "дефіциту", коли певні товари були важкодоступними, але не через високу ціну, а через обмежену кількість. Автомобіль був не просто засобом пересування, а символом статусу та свободи. Люди готові були відкладати гроші роками, щоб здійснити мрію про власне авто.

Радянська економіка була плановою. Це означало відсутність ринкової конкуренції та обмежений вибір товарів. Зарплати були відносно низькими, але й витрати на базові потреби були мінімальними. Квартплата, комунальні послуги, освіта та медицина були майже безплатними. Це дозволяло людям накопичувати кошти на великі покупки.

Цікаво, що багато хто намагався записатися саме на дорожчі моделі автомобілів. Наприклад, ВАЗ-2103 мав більший попит, ніж дешевший ВАЗ-2101. Це пояснюється тим, що люди розглядали автомобіль як довгострокову інвестицію, яка служитиме їм багато років.

У різні часи СРСР існувала значна різниця в доходах між професіями. Наприклад, робітники часто заробляли більше, ніж інженери з вищою освітою. Водій міського автобуса міг отримувати зарплату втричі вищу за працівника науково-дослідного інституту.

Для багатьох придбання автомобіля було справою всієї родини. Люди використовували різні методи накопичення: каси взаємодопомоги, позики у родичів, продаж інших цінних речей. У фільмі "Гараж" навіть показано, як герой продає сільський будинок заради купівлі машини.

Ціни на автомобілі в СРСР змінювалися з часом. У післявоєнний період "Москвич-400" коштував 8000 рублів при середній зарплаті 660 рублів. У 60-70-ті роки ціни знизилися, але все одно залишалися високими відносно зарплат. Найдоступнішим був "Запорожець", який коштував близько 20-22 середніх зарплат.

У 80-ті роки популярності набули "Жигулі" та "Запорожці". ВАЗ-21063 коштував близько 10 000 рублів, тоді як "Запорожець" – від 3500. При середній зарплаті близько 180 рублів це все ще були значні суми.

Раніше "Телеграф" також розповідав, чому у часи СРСР кожен водій був механіком мимоволі. Всі вміли міняти колеса, а деякі — навіть робити капремонт двигуна.