На випадок ядерного вибуху чи просто задля краси? Навіщо в СРСР запихали "трояндочки" в ручки КПП

У радянські часи автомобільний декор був дуже бідний. Він часто виглядав незграбно, але в умовах обмеженого вибору дозволяв власникам автомобілів виявляти креативність і створювати унікальні образи своїх авто.

У ті часи оздоблення салону було мізерним, часто обмежуючись імітацією дерева. І одним з найпопулярніших елементів тюнінгу була "трояндочка" в ручці важеля перемикання передач. Маківку для ручки робили з оргскла або епоксидної смоли.

Чому такою популярною стала саме "трояндочка"

Тут жодної конспірології – завдяки своїй простоті виконання. Квіти можна було легко вирізати свердлом, це не вимагало високої кваліфікації майстра. Яскраві кольори заповнення приховували "криворукість", роблячи такі прикраси безпрограшним варіантом дизайну. Досвідченіші майстри створювали складні композиції у вигляді мінібукетів, а професіонали могли виготовити цілий гарнітур, включаючи кнопки закривання дверей в єдиній тематичній гамі.

Призначення "трояндочки" в ручці КПП

Як заведено в СРСР, банальним речам надавали особливого або навіть секретного значення. Але основна функція цього елемента полягала в покращенні естетичного вигляду салону автомобіля, і "трояндочка" успішно додавала своєрідної вишуканості в інтер’єр.

За іншою версією, такий навершник з оргскла просто був надійнішим. Через низькоякісні матеріали, "рідна" ручка КПП втрачала товарний вигляд дуже швидко. Пластикова ж була стійкішою до ушкоджень.

Третя версія була саме у дусі СРСР. Згідно з нею, "трояндочка" могла виконувати життєво важливу функцію у разі ядерного вибуху, якщо власник автомобіля не встигав дістатися бомбосховища. Отже, водій мав щільно закрити шибки, розбити скляний ковпак. І тоді троянда почала б фотосинтез і виділяла б кисень. Цим же пояснювали використання виключно механічних склопідіймачів, які були більш надійними в екстремальних умовах.

В наш час такі елементи декору зустрічаються рідко, оскільки сучасні автомобілі мають якісніші оздоблювальні матеріали. Дизайнери приділяють увагу кожній деталі інтер’єру, що робить встановлення подібних елементів зайвим.

Раніше "Телеграф" писав, як радянські автолюбителі лагодили шини в домашніх умовах. Дивовижні пристрої, знайдені в багажниках радянських шоферів, можуть завести в глухий кут сучасного автовласника.