Ще сто років тому крах Росії передбачив знаменитий виходець з Одеси

Ця людина залишила неоднозначний слід в історії

Олександр Парвус був любителем розкоші та жінок, а також аферистом світового рівня та німецьким агентом. При цьому він був дуже впливовою людиною і зробив набагато більше за багатьох лідерів жовтневого перевороту на території колишньої Російської імперії для його перемоги. Але перша "ленінська гвардія" і на гарматний постріл не допустила колишнього жителя мультикультурної Одеси до влади.

Цікаво, що Парвус у своїх статтях в "Іскрі" 1904 року, на самому початку Російсько-японської війни, попереджав про неминучу поразку царського режиму і заявляв, що цей конфлікт на Далекому Сході стане прологом революції.

Наступного року він уже був у Росії, де брав активну участь у революційних подіях. Його арешт стався вже 1906 року. Парвус провів кілька місяців у знаменитих "Крестах" у Петербурзі, і лише три роки заслання замість зашморгу "столипінської краватки": мабуть, через велику популярність, яку навіть важко порівняти з тогочасною популярністю Леніна, Троцького та інших лідерів більшовиків.

Дорогою на місце заслання Парвус разом із майбутнім лідером меншовиків Львом Дейчем, накачавши горілкою конвоїрів, благополучно звільнилися. І вже за кілька тижнів вони опинилися в Німеччині.

Там розгортається грандіозний фінансовий скандал: відкриваються подробиці афери Парвуса з перекладом та постановкою у театрах імперії п’єси Максима Горького "На дні". Вона мала феєричний успіх, але тільки "літературний агент", він же "Доктор Слон" (як називали німці Парвуса, огрядного велетня), отримав свої гроші, а от партійна каса РСДРП, як і Максим Горький, їх і не побачили.

Звичайно, його репутація постраждала не раз, і не тільки після гучної справи з невиплатою справді грандіозних грошей – 130 тисяч золотих німецьких марок – лише Горькому. Партія не дорахувалась удвічі більшої суми.

На партійному суді німецьких соціал-демократів афериста виключили з партії, і він просто тихо "злиняв" із держави, переїхавши спочатку до Відня, а потім і до Константинополя – столиці Османської імперії. Там він також розгорнув бурхливу діяльність, працюючи на ниві журналістики та навіть консультуючи економічний блок уряду младотурків. На берегах Босфору Парвус нарешті розбагатів, торгуючи зерном та зброєю; До цього він не особливо рахував гроші, здебільшого їх марнотратства на жінок і розваги.

Парвус помер забутий усіма, хоч і казково багатим, 12 грудня 1924 року у Берліні від інфаркту. Він так і не дочекався від більшовиків подяки у вигляді синекури на кшталт міністерства фінансів у Раднаркомі.

Він багато знав про фінансові афери, в яких брали участь найближчі соратники вождя більшовиків. Ленін писав, що "революцію не можна здійснювати брудними руками".

Відомий німецький соціал-демократ Конрад Геніш так відгукнувся на смерть Олександра Парвуса: "Ця людина володіла найкращим розумом Другого Інтернаціоналу". І це, мабуть, не перебільшення.

Розум цей працював на погані справи, то ж залишив Доктор Слон, м’яко кажучи, неоднозначний слід в історії…

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як кремлівська влада знищила колір української нації. Перший розстріл відбувся 27 жовтня 1937 року. Страти ув’язнених тривали аж до 1938 року.