Феномен "Ліщини": чому проста "шоколадка" з горіхом тримається в топі вже не одне десятиліття

Є речі, які не потребують пояснень – вони просто існують у нашому житті, як щось само собою зрозуміле. Цукерки "Ліщина" – саме такий випадок. "Ліщина" згадується у переліку "шоколадної класики " поруч із "Білочкою", "Червоним маком", "Кара-Кумом" тощо.

Без пафосу, без революційних начинок, але зі смачним фундуком усередині та молочною шоколадною глазур'ю зовні вони вже давно перетворилися на тихий символ української "солодкої" культури. Чому найпростіша цукерка тримається в топі, коли полиці завалені яскравими новинками?

Що всередині обгортки

"Ліщина" – це корпусна цукерка з праліновою начинкою, цілим лісовим горіхом у серці та молочною шоколадною глазур'ю. Жодних складних шарів чи незрозумілих текстур – лише горіх, який хрумтить, шоколадна маса з подрібненим фундуком та м'який молочний шоколад без гіркоти.

Склад передбачуваний: цукор, какао-продукти, кондитерські жири, смажені ядра фундука, молочні компоненти, соєвий лецитин як емульгатор та ароматизатори. Можливі сліди інших горіхів, глютену, кунжуту – стандартне попередження для всіх, хто має алергії.

Але головне тут не список інгредієнтів, а відчуття: коли розгортаєш цукерку, в повітрі з'являється той самий аромат смаженого фундука, який миттєво переносить у спогади про чаювання на кухні чи новорічні солодкі набори.

Як "Ліщина" стала популярною

У масовому сегменті українського ринку солодощів Roshen фактично сформував звичку: коли хочеш цукерку з фундуком, ти автоматично думаєш про "Ліщину". Так само, як арахіс асоціюється з іншими позиціями цієї ж лінійки, а мигдаль – із третьою.

Назва грає свою роль: "ліщина" – це не лише ботанічна назва, це слово з дитинства, з українських лісів, де дикі горіхи були доступним ласощем для тих, хто знав, де їх шукати. Ця етнографічна відсилка, навіть якщо несвідома, додає цукерці відчуття автентичності.

З чим їдять ці цукерки

"Ліщина" створена для спокійного чаювання. Вона ідеально поєднується з несолодким чорним чаєм, еспресо, американо або гарячим шоколадом – горіховий смак підсилює і кавові, і какао ноти, не перебиваючи їх.

Це формат "однієї цукерки замість десерту" – коли не хочеш шматок торта, але потребуєш чогось солодкого до напою. Особливо це працює в офісній культурі, де "Ліщина" часто стає частиною чайних пауз.

Але цукерку використовують не лише як самостійний десерт. Подрібнену "Ліщину" додають у домашні торти без випікання, у сирні маси чи просто посипають нею морозиво. Вона дає текстуру, горіховий акцент і готову солодкість – зручно, коли треба швидко зібрати щось смачне.

Чому це працює досі

У світі, де кожен місяць з'являються нові солодощі з екзотичними начинками, складними шарами та маркетинговими трюками, "Ліщина" залишається на своєму місці. Чому? Бо вона не намагається здивувати.

Її сила – у чесності концепції: справжній горіх, якісний шоколад, без зайвих обіцянок. Це та цукерка, яку беруть до свят не тому, що вона модна, а тому, що вона звична. Яку кладуть у подарункові набори не для ефекту, а для балансу. Яку їдять "просто до чаю", не думаючи про інстаграмні фото чи тренди.

"Ліщина" – це тихий фаворит вагових вітрин, який не кричить про себе, але продовжує солодку традицію, що передається від покоління до покоління. І поки в Україні п'ють чай із цукерками, ця традиція нікуди не дінеться.

Раніше "Телеграф" розповідав про цукерки, які назвали на честь делікатесу, але зовсім не солодкого. У ХІХ столітті так називали найніжнішу частину рака – м'ясо з хвоста.