Досі носить імʼя онука Катерини ІІ: як це українське місто називалось раніше

Сучасна Олександрія, одне з найвідоміших міст сучасної Кіровоградської області України, має кілька історичних назв, які відображають різні етапи формування поселення та зміну адміністративного статусу. Найдавнішою з відомих назв є Усиківка або Усівка.

"Телеграф" вирішив розповісти, як місто з історією змінювало назви та чиє ім'я має сьогодні.

Не пізніше 1746 року у документах прослідковується існування поселення, яке засноване виборним козаком Кременчуцької сотні Миргородського полку Гетьманщини Грицьком Усиком.

Цю версію фіксують краєзнавчі матеріали й офіційна історична довідка міста, оприлюднена Олександрійською міською радою. Інших підтверджених пояснень походження назви Усиківка у відкритих джерелах немає.

1758 року шанець змінює назву на Бечею або за іншими джерелами – Бечку. Назва "Бечей", "Бечея", "Бечка" можливо походять від угорського слова "Беч" – "повага, те, що високо цінується і дорого коштує".

У другій половині XVIII століття, після ліквідації Запорозької Січі та активного адміністративного впорядкування південних територій Російської імперії, поселення поступово втратило козацький статус.

Наприкінці 1780-х років у документах починає з’являтися назва Олександрійськ, яка відображала імперську традицію найменування міст на честь представників правлячої династії. В даному випадку вона пов’язана з імператором Російської імперії Олександром Павловичем, онуком Катерини II.

Уже на початку XIX століття паралельно вживається коротша форма — Олександрія, яка з часом остаточно закріпилася в офіційному вжитку. Саме під цією назвою місто існує й сьогодні. Таким чином, еволюція назви — від Усиківки до Олександрії — відображає перехід від козацького поселення до імперського міста.

Раніше ми розповіли про місто на Рівненщині, яке майже 70 років носило назву на честь Червоної армії, а згодом повернуло історичне ім’я, пов’язане з магнатським родом Радзивілів.