Хрусткий смак дитинства, який українці шукають досі: куди поділися культові вафлі "Хрум"

У кожного українця, хто ріс у 90-х і 2000-х, є свій список зниклих смаків, за якими сумує душа. Серед них — легендарні вафлі "Хрум" від львівського "Світоча". Ці хрусткі батончики в шоколадній глазурі стали символом епохи, коли солодощі були простими, щирими і неймовірно смачними.

Сьогодні "Хрум" не знайти на полицях, але пам'ять про них живе у серцях мільйонів. Чому ці вафлі стали культовими і що призвело до їхнього зникнення? "Телеграф" розповість про них детальніше.

Легенда "Світоча" з львівським шармом

"Хрум" з'явився на славнозвісній фабриці "Світоч" у Львові — колисці кондитерських традицій з 1882 року. Ці вафлі були справжньою знахідкою: багатошарова хрустка основа з ніжним кремом (лісовий горіх чи кокос), щедро полита глазур'ю з натуральних інгредієнтів. Особливий секрет — у рецепті, де вафельне тісто пропікали до ідеальної хрусткості, а шоколад робили густим, щоб не тріскався при першому укусі.

Фабрика "Світоч" завжди славилася інноваційним підходом до виробництва солодощів. Саме тут народилися рецепти, які згодом стали класикою українського кондитерського мистецтва. "Хрум" не був винятком — технологи працювали над ідеальним балансом між хрусткістю вафлі та м'якістю начинки місяцями.

Цікавий факт: у 90-х "Хрум" став культовим через свою форму — подовгасті бруски, зручні для поїдання, наче маленькі шоколадні батончики. Вони ідеально пасували для шкільних перерв чи вечірніх посиденьок: 50 грамів чистої радості за копійки.

Упаковка теж грала свою роль: яскрава, помітна, з характерним логотипом, що миттєво впадав в очі серед сотень інших солодощів на прилавку. Діти могли впізнати "Хрум" здалека, а батьки знали, що ця покупка точно принесе радість.

Два смаки, що зачарували покоління, і зникли

"Лісовий горіх" у молочному шоколаді — кремовий, насичений, з нотками горіха, що тане, як у бабусиному торті. Цей варіант був найпопулярнішим: поєднання класичної вафлі з ароматом лісових горіхів створювало неповторну симфонію смаку. Начинка була настільки ніжною, що здавалося, ніби їси справжній горіховий крем, а не фабричний продукт.

"Кокос" у білому шоколаді — екзотична родзинка, де тропічна стружка ховається під шовковистою глазур'ю, створюючи контраст хрусту й м'якості. Білий шоколад тоді був рідкістю на українському ринку, тому кокосовий "Хрум" вважався особливим делікатесом. Кокосова стружка відчувалася у кожному шматочку, додаючи текстурності та екзотичного шарму.

Після повернення у 2010-му компанія Nestlé, яка на той момент володіла брендом "Світоч", обіцяла металізовану упаковку для довгої свіжості та відновлення виробництва улюблених смаків. Але мрія не збулася — виробництво незабаром знову зупинили, не пояснивши причин. Багато експертів припускають, що рішення було продиктоване економічними факторами та стратегією корпорації щодо оптимізації продуктового портфеля.

Деякі колекціонери сьогодні зберігають старі упаковки від "Хрума" як артефакти епохи. На аукціонах вінтажних речей зрідка можна знайти збережені обгортки, які продаються як предмети ностальгії.

"Хрум" — це більше, ніж вафлі: це машина часу в один укус, портал у безтурботне дитинство, коли найбільшою радістю був хрусткий батончик після школи. Це символ епохи, коли українська кондитерська промисловість створювала продукти, що залишалися в пам'яті на десятиліття.

Раніше "Телеграф" розповідав про цукерки "Цитрон" від "Світоч". Тепер їх практично не знайти в магазинах, тож справжній "Цитрон" перетворився радше на ностальгійний образ.