Демократ у компанії з республіканцем: як "Укрінком" "подружив" американських політиків-антагоністів для тиску на український суд

Колишні власники "Укрінбанку" використовують колишніх американських політиків з протилежних політичних таборів, аби забезпечити потрібне їм рішення у Верховному суді проти держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Це випливає із публічних заяв американського демократа та колишнього конгресмена Джима Слеттері, нині радника керівництва ПАТ "Укрінком" (перейменованого "Укрінбанку"), який за гроші адвокатує прийняття певних рішень у різних країнах, та з інтерв’ю власника і голови наглядової ради "Укрінкому" Володимира Клименка, який прямо говорить, що залучив до "розборок" з ФГВФО республіканця Кевіна Крамера.

Наразі деякі заяви Джима Слеттері у цій справі сприймаються, м’яко кажучи, досить неоднозначно з етичної точки зору. Особливо в контексті звинувачень, які отримує Україна щодо втручання у внутрішню політику США.

Наше видання досліджувало, чиї ще прізвища американських політиків і які методи використовують колишні власники "Укрінбанку" для здобуття бажаної переваги в суді.

Справи внутрішньополітичні і справи фінансові, справи банківські і справи не-банківські

Останнім часом зі сторінок українських видань і зарубіжної преси не сходила тема візиту до США Володимира Зеленського. Скандального забарвлення цей візит набув у світлі реакцій Дональда Трампа, а також заяв його прихильників, котрі несподівано придумали, що деякі елементи цієї поїздки, начебто, є втручанням у виборчий процес у Сполучених Штатах. І навіть закликали звільнити посла в США Оксану Маркарову.

Це сталося попри те, що українська сторона доклала всіх можливих і неможливих зусиль, аби забезпечити максимальну збалансованість візиту українського президента. І, зрозуміло, що звинувачення у втручанні у внутрішню політику США для України є досить болючими, і вимагатимуть максимальної обережності у зворотніх реакціях.

Та при цьому, схоже, що деякі американські політики, нехай і колишні, не збираються бути обережними, коли прямо втручаються у внутрішньополітичні українські справи. А саме так можна розцінити заяви шестиразового конгресмена-демократа, а нині професійного лобіста Джима Слеттері. Він наразі використовує політичний контекст, щоб здобути перевагу у звичайній господарській справі своїх клієнтів — колишніх власників "Укрінбанку" — проти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України.

Нагадаємо, що справа "Укрінбанку" триває уже декілька років. 24 грудня 2015 року НБУ через неплатоспроможність банку вивів його з ринку, і вже 25 грудня Фондом гарантування вкладів було запроваджено у ньому тимчасову адміністрацію. У березні 2016 року було прийняте рішення про ліквідацію "Укрінбанку". По суті це означало, що всіма активами "Укрінбанку" мав би розпоряджатися саме ФГВФО. З того часу Фонду вдалося повернути вкладникам банку близько 1,8 млрд грн.

Проте колишні власники "Укрінбанку" у 2016 році оскаржили рішення НБУ, а потім завдяки певним маніпуляціям та без обов’язкового у таких випадках дозволу НБУ перереєстрували ПАТ "Укрінбанк" на небанківську установу – ПАТ "Укрінком". На думку ФГВФО, це умисно було зроблено власниками установи для того, аби забезпечити контроль над активами, що лишалися в розпорядженні "Укрінбанку" і грубо порушувало законодавство, передовсім у сфері банківської діяльності.

Після цього декілька років тривало судове протистояння між новоствореним "банком — не-банком" ПАТ "Укрінком" і Фондом гарантування вкладів. Власники ПАТ "Укрінком" на чолі з Володимиром Клименком намагалися довести парадоксальну у своїй контраверсійності тезу: що їхня компанія одночасно і має право на колишні активи "Укрінбанку", і не повинна виконувати банківське законодавство. У свою чергу ФГВФО стверджував, що лише він має право розпоряджатися активами "Укрінбанку" під час виведення того з ринку.

Зрештою, 10 грудня 2019 року Велика Палата Верховного суду України прийняла рішення, яким визнала, що перереєстрація і зміна назви "Укрінбанку" на "Укрінком" відбулася з порушеннями, що подібна перереєстрація і припинення банківської діяльності банком мала відбуватися лише з дозволу НБУ із дотриманням усіх норм банківського законодавства, і що управляти установою і забезпечувати повернення вкладникам банку активів (а мова йде про суму близько 2 млрд грн) має ФГВФО.

До речі, аналогічне рішення було прийнято Верховним судом і в іншому схожому кейсі — по справі "Златобанку", власники якого також хотіли уникнути введення управління ФГВФО через перереєстрацію фінустанови на звичайне "небанківське" ПАТ "Злато". Та у них нічого не вийшло, і зрештою у листопаді 2023 року суд повернув державі контроль над банком.

Та, як виявилося, рішення Великої Палати ВС щодо "Укрінбанку" стало не крапкою у справі, а лише трикрапкою. Несподівано на горизонті протистояння ФГВФО і "Укрінкому" ("Укрінбанку") виникло таке собі ТОВ "ЮС-Металл", з подачі якого у 2020 році було ініційовано банкрутство ПАТ "Укрінком". Вимоги ТОВ "ЮС-Металл" до "Укрінкому", оцінені у суму близько 100 тис грн, виглядали досить смішно на фоні багатомільярдних завислих активів, що дало привід говорити про контрольоване банкрутство, організоване Клименком і Ко, для уникнення розрахунків з кредиторами. Попри це розгляд справи триває вже кілька років і дійшов до Верховного суду.

А орієнтовно з кінця 2023 року — на початку 2024-го до справи несподівано підключився колишній американський конгресмен Джим Слеттері у статусі радника керівника ПАТ "Укрінком" Володимира Клименка. Наразі він збирається брати участь у судових засіданнях, а паралельно "залякує" (якщо не сказати "шантажує") українську владу і суддів публічними заявами, пов’язуючи надання американської допомоги з рішенням у цій справі.

Відтак 16 жовтня Слеттері може взяти участь у черговому судовому засіданні Верховного суду, що стосуватиметься справи про "банкрутство" "Укрінкому", де може повторити свої "аргументи".

Ху із мр. Слеттері

Відразу зазначимо, що діяльність Джима Слеттері (демократа і члена Палати представників США у 1983-95 роках), переважно демонструє, що він, без сумніву є великим другом України, і чимало зробив для просування важливих для нашої країни наративів у політичному полі США. За це йому величезна вдячність і повага.

Але. Одночасно – Слеттері це професійний лобіст, власник відповідної фірми, задача якого вирішувати певні проблеми за гроші. Українцям ім’я Джима Слеттері стало відоме після лобіювання на рівні американських урядових інституцій питань, які стосувалися лідерки "Батьківщини" Юлії Тимошенко. Так, за даними "Української правди", за перший квартал 2012 року лобістська компанія, з якою співпрацював Слеттері, отримала від чоловіка Тимошенко 80 тисяч доларів.

У 2019-23 роках, згідно зі звітами на американському державному ресурсі Lobbying Disclosure Act (LDA) Reports, компанія Слеттері SLATTERY STRATEGY LLC щоквартально отримувала за лобістські послуги від Південної залізниці Канзас-Сіті по 40 тисяч доларів.

Відсутність у цих звітах обов’язкових даних за останній період — кінця 2023 року та 2024 рік (тобто, коли Слеттері, ймовірно, вже працював на "Укрінком") — може означати, що його діяльність у час час не пов’язана з якимось лобіюванням у США. Відтак, цілком може статися, що діяльність Слеттері в Україні по адвокації дій власників "Укрінкому" є такою собі "внутрішньоукраїнською халтуркою", про яку йому не обов’язково звітуватися своєму уряду. Тому навряд чи ми довідаємся, скільки конкретно коштували ці послуги колишнього конгресмена. З іншого боку, враховуючи, що він покинув стабільний залізничний контракт, мова, ймовірно, може йти про суми значно більші, аніж 40 тис доларів на квартал.

То адвокат, лобіст, чи політик?

Але що ж не так з риторикою Джима Слеттері по справі "Укрінбанку"? Спробуємо розібратися.

Взагалі-то, коли американський політик після завершення кар’єри використовує за гроші набутий політичний капітал у якості лобіста – для США цілком звичайна справа. Для цього в США існує спеціальний закон, Federal Regulation of Lobbying Act, який, зокрема, передбачає прозорість лобістської діяльності.

В Україні це питання до кінця не врегульоване. Закон "Про доброчесне лобіювання" набув чинності у березні 2024 року, але не введений в дію, оскільки досі відсутній "Реєстр прозорості", після появи якого це мало б статися. Також на рівні обговорення наразі перебувають "Правила етичної поведінки суб’єктів лобіювання".

Можна, звичайно, було б сказати, що у справі "Укрінбанку" Джим Слеттері не лобіст, а усього лише юрист (як зазначається на сайті його компанії) і формальний радник ради ПАТ "Укрінком". Та деякі заяви колишнього конгресмена, найнятого "Укрінкомом", показують, що привчений до американських реалій він або до кінця не розуміє політичного контексту своїх заяв в Україні, або навпаки дуже добре розуміє і навмисно маніпулює цим, аби здійснювати політичний тиск на український уряд і суди. Судіть самі.

Наприкінці червня 2024 року Слеттері, пише публічного листа президентові України на захист колишніх власників "Укрінкому", де наголошує на своїх політичних "конгресменських" регаліях, який потім "розганяється" по низці ЗМІ. Це саме по собі викликає чималий подив – а, власне, з якого дива? Адже формально в даному кейсі він лише найнятий радник комерційної структури.

В листі, зокрема, закордонний громадянин у статусі найнятого радника заявляє, що аргументована критика дій керівництва "Укрінком", які були визнані протиправними Великою Палатою Верховного суду, є, начебто, "частиною підготовки майбутньої сфальсифікованої атаки на власників банку з використанням важелів державних органів". Інакше кажучи, Слеттері, по-перше, користуючись своїм статусом, ставить під сумнів правомірність виконання своїх обов’язків українськими органами державної влади. По-друге, сам, фактично, стає учасником інформаційної атаки на ці органи.

Аналогічно маніпулятивно висловлюється він і щодо судової системи, наголошуючи, що будь-яке негативне судове рішення щодо його клієнта буде апріорі "незаконним тиском на ПАТ "Укрінбанк"/"Укрінком".

Також у своєму листі Слеттері намагається всіляко відбілити дії колишніх власників "Укрінбанку", зокрема пише, що "власники банку довели безпідставність та незаконність його ліквідації НБУ у 2016 році, рішення судів по справам є остаточними", маніпулятивно ігноруючи при цьому рішення Великої Палати Верховного суду 2019 року, яким протиправною визнані дії саме Володимира Клименка по перереєстрації "Укрінбанку" в "Укрінком".

У березневій колонці для ЕП риторика Слеттері була ще більш маніпулятивною. Тут він ледве не прямо погрожує Україні, що у випадку прийняття судами рішень, які не влаштують його клієнта, "для Вашингтона це виглядатиме як некомпетентність".

А у інтерв’ю для KyivPost пише, що від справи "Укрінкому" ледве не залежить уся закордонна допомога Україні: "І одним із шляхів, куди вони [уряд] звертаються — їхні партнери на Заході, включаючи Сполучені Штати, щоб допомогти фінансово підтримати бюджет. Отже, всі гроші тут є взаємозамінними. Вони всі в одному великому котлі, так би мовити. І якщо ми не зберемо ці 35-50 мільйонів доларів із позичальників (мається на увазі, кредити, видані "Укрінбанком" до введення тимчасової адміністрації, — ред.), це створить зобов'язання для уряду України та потенційний тягар для платників податків США".

Червоною ниткою через усі згадані заяви Слеттері проходить думка, що, мовляв, держава повинна надати можливість збирати борги по договорам банківської установи "Укрінбанк", що була ліквідована офіціййним рішенням НБУ, безліцензійній небанківській структурі "Укрінком", яку її власники вважають "наступником". Це демонструє, м’яко кажучи, слабку обізнаність Слеттері з українським банківським законодавством, яке абсолютно не передбачає такого "наступництва", про що були зроблені відповідні висновки Верховного суду України.

Підсумуємо. Колишній американський політик Джим Слеттері, який після завершення кар’єри продає свої послуги за гроші у якості лобіста, став радником керівництва українського ПАТ "Укрінком", проти якого наразі судиться українська держава в особі Фонду гарантування вкладів. Враховуючи відсутність офіційних звітів на американських урядових сайтах (а такі звіти мають обов’язково подаватися через три тижні після закінчення кварталу), ці послуги Слеттері, ймовірно, не пов’язані з лобіюванням зазначеного ПАТ на рівні урядових структур США. Оскільки в іншому випадку постає питання щодо відсутності його публічної звітності про таку діяльність. Тобто в цьому кейсі Слеттері діє, як звичайний юрист.

Якщо це так, то його діяльність наразі може бути спрямована виключно на внутрішньо український контекст, а всі заяви – орієнтовані виключно на органи української державної влади (тобто, аж ніяк не американської) та суди. Простіше кажучи, схоже, що користуючись своїм громадянством, статусом колишнього політика-демократа та певним набутим авторитетом – він пробує політично "натиснути" на українську владу з метою здобути позитивне рішення для свого клієнта у суто комерційній справі, паралельно беручи при цьому участь в інформаційній кампанії на боці українського комерсанта Володимира Клименка, яка також схожа на замовну.

Все це викликає досить великі питання щодо етичності діяльності Джима Слетері в Україні в контексті поняття "втручання у внутрішні справи країни". З іншого боку, якщо подібні згаданим вище "аргументи" будуть ним використані ще й в суді, можуть виникнути питання і щодо застосування цілком регламентованого українським законодавством поняття "втручання в діяльність судових органів".

Республіканці, ЦРУ, "експертні висновки" від пов’язаних адвокатів: які ще цікаві "аргументи" можна побачити з боку колишніх власників "Укрінкбанку"

Окрім використання платного лобіста-демократа Джима Слеттері колишні власники "Укрінбанку" для забезпечення собі "інформаційної" переваги (та, схоже, з метою тиску на українську владу і суд), використовують імена й інших американських політиків. Так, в одному із своїх інтерв’ю наприкінці 2023 року Володимир Клименко згадав діючого сенатора Кевіна Крамера, який, мовляв, зацікавився цим кейсом на боці колишніх власників "Укрінкому".

Для розуміння Крамер — це передовсім палкий прихильник Дональда Трампа, (хоча помічений і в адвокатуванні надання Україні допомоги у нинішній війні).

Так, у нещодавньому скандалі з поїздкою Зеленського на американський військовий завод саме Крамер став одним з його елементів. Зокрема, американська преса пише, що саме Крамер запустив питання, чому це, мовляв, український президент "поїхав у рідне місто Байдена", прив’язавши візит до контексту американських виборів.

У світлі цього історія, коли власники української приватної фірми у власних інтересах могли "зливати" окремим американським політикам (які наразі звинувачують дії Зеленського), інформацію виключно у світлі критики органів української державної влади — сприймається, погодьтесь, досить неоднозначно.

У згаданому інтерв’ю Володимира Клименка фігурує й ім’я ще одного відомого республіканця — сенатора Джона Маккейна. Він, виявляється, також нібито залучений у справу "Укрінбанку" через такого собі Майкла Костіва, який свого часу працював на цього політика. Насправді ж, Маккейн тут ні до чого, просто колишній власник "Укрінбанку" намагається подати Костіва саме таким чином – як "значну фігуру" в американській політиці, колишнього члена команди відомого американського політика та колишнього радника голови ЦРУ.

При цьому, як можна судити зі звітів на згаданому вже американському державному ресурсі Lobbying Disclosure Act Reports, раніше Костів також був офіційним лобістом, зокрема від таких відомих компаній, як Chevron U.S.A. INC. та Texaco Group.

Взагалі, кар’єра Костіва дуже цікава, і, могла б навіть лягти в основу книги, чи екранізації. Варто лише почитатити англійську Вікіпедію (в українській версії деяких фактів, чомусь, немає) або погуглити про нього статті Washingtonpost за 2004 рік.

Виявляється, у 1981 році Костіва, який тоді працював на ЦРУ, спіймала поліція на крадіжці бекону. Управління відправило його в "адміністративну відпустку", після чого він був змушений звільнитися. При цьому витік інформації про причини звільнення, схоже, зам’яли. Після цього Костів знайшов роботу у згаданих вище американських нафтових корпораціях. Ще пізніше Костів певний час займався політикою і навіть служив у якості командувача підрозділу підтримки армії.

У 2004 році його навіть хотіли повернути до ЦРУ на досить серйозну посаду. Та раптово напередодні призначення у пресі виплив інцидент з беконом, після чого вже погоджена кандидатура Костіва була відкликана. А самого Костіва з тих пір інколи називають "беконовим хлопчиною".

Як і його колега Слеттері, Костів наразі працює найнятим юристом. Хоча, на відміну від сенатора-демократа, не у власній фірмі, а на невелику (як вона сама пише) вашингтонську компанію Ward & Berry PLLC. Ця юридична фірма у тому числі спеціалізується на тому, як можна зрозуміти з її сайту, на протидії будь яким звинуваченням з боку органів державної влади. "Якщо щодо вас ведеться державне розслідування, зв’яжіться з нашими державними розслідувачами компанії Ward & Berry PLLC сьогодні. Ми тут, щоб допомогти вам", — вказано на сайті компанії.

І от зараз Костів виплив на посаді радника українського "Укрінкому". З усього цього можна зробити єдиний можливий висновок: у справі "Укрінбанку" Майкл Костів усього-на-всього є звичайним найнятим юристом. А всі його минулі регалі – не більше, аніж "страшилки", які збирається використати наймач "беконового хлопчини" Володимир Клименко.

Між іншим не так давно колишній власник "Укрінкому" намагався провернути подібну ж схему – використати гучні регалії залучених ним осіб — і з українськими юристами. Мова, зокрема, йде про юристку Ганну Юдківську, яка є партнеркою юридичної фірми Equity, що захищає "Укрінком" у суді.

Справа в тім, що окрім згаданого партнерства, Юдківська також є членом Науково-консультативної ради Верховного суду, до якої Верховний суд часом може звертатися для отримання консультацій зі спірних питань законодавства. Звичайно, якщо сам ВС спрямує відповідний запит.

Але 28 лютого 2024 року представники "Укрінкому" намагалися використати в суді два висновки членів Науково-консультативної ради при ВС (один з них Юківської), які були зроблені не на запит суду, а за ініціативою адвокатів "Укрінкому". І судді прийняли їх до розгляду тільки тому, що обидва науковця є членами Науково-консультативної ради при ВС. Наразі це суттєво затягнуло процес – зазначені висновки досліджуються вже кілька місяців.

З боку юристів протилежної сторони у справі все це викликало деякий шок, і логічне питання, а що це, власне, було? Адже залучення партнера юридичної фірми-учасника процесу під соусом члена "незалежної" науково-консультативної ради – схоже ні що інше, як на явний конфлікт інтересів, що для юристів рівня Ганни Юдківської – мало б бути неприпустимим.

Згаданий крок з консультативною радою, як і залучення "конгресменів" і "радників ЦРУ" — це всього лише елементи агресивної стратегії захисту колишніх власників "Укрінбанку", які, схоже, дуже не хочуть втрачати ласі 2 млрд його активів. Чергове засідання у справі про банкрутство "Укрінкому", як вже згадувалося, розглядатиметься Верховним судом 16 жовтня 2024 року. Є надія, що суд розглядатиме питання виключно з точки зору чинного законодавства, і не буде брати до уваги "відволікаючі фактори" на кшталт гучних регалій залучених осіб та різноманітні популістські висловлювання.

"Укрінком" — "зомбі", чи "не-зомбі"?

А до того, 8 жовтня, у Господарському суді Луганської області розглядатиметься ще одна цікава справа, що стосується протистояння ФГВФО та колишніх вкладників "Укрінкому". Останні дуже образилися на те, що в ФГВФО їхню компанію "Укрінком" обізвали "зомбі-банком" і подали у зв’язку з цим позов про захист ділової репутації. Можливо, для читачів це порівняння потребує пояснення: "зомбі" у міжнародній практиці звуться компанії (передовсім фінансові), прибутків від операційної діяльності яких не вистачає на покриття виплат по заборгованості. Згідно з Вікіпедією, у світі цей термін використовують вже кілька десятиліть.

До "Укрінбанку" цей термін (у міжнародному трактуванні), ймовірно, міг би бути застосований з огляду на причини виведення його з ринку – наднизьку рентабельність. З іншого боку, в Україні цей термін дістав ще й дещо своєрідного тлумачення – у нас так можуть називати банки, колишні власники яких після виводу НБУ з ринку намагаються зберегти вплив над юридичною особою, щоб "струсити" на свою користь якомога більше грошей.

Яку б стратегію не вибрали юристи ФГВФО щодо захисту у цій справі – апелюючи до усталеної міжнародної практики, чи аргументуючи адекватність порівняння з огляду на українські реалії, досить цікаво буде поспостерігати, як "Укрінбанк" доводитиме – що він "не-зомбі".

Наше видання уважно спостерігатиме за розвитком подій і в справі про титулування "зомбі" чи "не-зомбі", і у справі про банкрутство.