Кохання, революція та 10 років таборів: таємниці життя Галини Кузьменко, бойової подруги Нестора Махна

Вона могла стати звичайною сільською вчителькою, але доля розпорядилася інакше

У вирі української революції початку XX століття постать Галини Кузьменко займає особливе місце. Дружина легендарного Нестора Махна, вона пройшла шлях від скромної вчительки до fearless революціонерки, яку самі махновці називали "матушкою" і ставились до неї з особливою повагою та острахом.

Їхня історія почалася в Гуляйполі, де Галина (за паспортом Агафія) працювала вчителькою 4-х класів у земській школі. У 1918 році доля звела її з Нестором Махном — лідером повстанського руху. Вони були напрочуд різними: вона — висока, вродлива, інтелігентна, носила пенсне; він — невисокий, непоказний, грубуватий. Проте це не завадило їм поєднати свої долі шлюбом.

Бойова подруга отамана

Галина швидко довела, що може бути не лише дружиною, але й справжньою бойовою подругою. Нарівні з чоловіками вона ходила в атаку, стріляла з кулемета і володіла шаблею. Особливо показовим став випадок після того, як червоноармійці розстріляли її батька. За свідченнями очевидців, Галина, дізнавшись про зрадницю-сусідку, яка видала її батька, власноруч покарала її шаблею. Саме після цього випадку махновці почали шанобливо називати її "матушкою".

Політична діяльність

Восени 1919 року Галина очолила Союз учителів махновської республіки. На цій посаді вона активно просувала українізацію всього діловодства повстанської держави. Як зазначав соратник Махна Віктор Белаш, Галина була "невтомною захисницею жінок" та переконаною прихильницею української самостійності.

Еміграція та випробування

Влітку 1921 року подружжя назавжди покинуло Україну. Спочатку втекли до Румунії, потім до Польщі. Цей період був особливо складним — Нестор отримав важке кульове поранення, і лікарі не давали жодних шансів на виживання. Проте завдяки турботі Галини він вижив. В той самий час у подружжя народилася єдина дочка Олена.

Випробування продовжились у вересні 1923 року, коли польська влада заарештувала подружжя за звинуваченням у підготовці повстання в Галичині. Втім, через брак доказів суд виніс виправдувальний вирок.

Паризький період

У 1924 році родина переїхала до Німеччини, а потім оселилася у Франції, в тісній однокімнатній квартирі паризького передмістя Венсенн. Стосунки між подружжям погіршились, і в 1927 році вони розлучилися. Проте Галина продовжувала підтримувати колишнього чоловіка, особливо коли прогресував його туберкульоз. Нестор Махно помер 6 липня 1934 року у віці усього 45 років.

Повернення та ув'язнення

Після смерті чоловіка Галина намагалася вести власний бізнес у Парижі, відкривши продуктовий магазин. Коли справа зазнала невдачі, вона працювала прибиральницею, пралею, кухаркою і навіть у шевській майстерні. Під час німецької окупації Франції вона з дочкою переїхала до Берліна.

Після війни, маючи можливість піти в західну зону окупації, Галина вирішила залишитися у східному Берліні, сподіваючись повернутися в Україну. Її мрія здійснилася, але не так, як вона сподівалася — у Києві її заарештували та засудили до 10 років ув'язнення за участь у махновському русі та антирадянську діяльність в еміграції. Її дочку Олену на п'ять років заслали до казахстанського Джамбула.

Останні роки

Звільнившись після хрущовської амністії у 1954 році, Галина возз'єдналася з дочкою в Джамбулі. Колись красива і статна жінка перетворилася на зігнуту старенька. До виходу на пенсію вона працювала на бавовняному комбінаті.

Померла Галина Кузьменко в 1978 році в Джамбулі, але перед смертю їй все ж вдалося здійснити заповітну мрію — востаннє відвідати рідне Гуляйполе, де вона справила незабутнє враження на колишніх односельців.

Раніше "Телеграф" розповідав про киянку, яка написала 8000 доносів у СРСР. Вона вимагала репресувати самого Хрущова.