Легенда "катал": хто такий Льоня "Піночет" і чому його ім'я вписане у кримінальну історію Харкова

Читать на русском
Автор
Легендарний харківський гравець у шахи Піночет Новина оновлена 24 грудня 2025, 18:17
Легендарний харківський гравець у шахи Піночет. Фото Колаж "Телеграфу"

Що зі чуток правда, а що байки та легенди — дізнатися вже не вийде

Харків — це велике та багате українське місто, яке має свою унікальну, зокрема й кримінальну історію. Цю темну частину історії обласного центру формували шахраї, бандити, аферисти і, зокрема, "катали", тобто професійні гравці.

Що потрібно знати:

  • Одним із найвідоміших "катал" Харкова був "Піночет"
  • Таланти привели його до неймовірних висот
  • Кар’єру молодого хлопця обірвав убивця

"Телеграф" розповідає про знаменитого харківського "катала" з кличкою "Піночет".

Місцеве видання "Думка" називає "Піночета" найвидатнішим гравцем в історії Харкова.

"Через давність років і специфіку його діяльності про нього залишилися лише усні спогади, легенда, і кличка "Піночет", що нічого не пояснює", — йдеться в матеріалі.

У 8 років "Піночет" сам освоїв шахи, потім пішов у секцію шахів у "Палаці піонерів", а вже у 14 років отримав звання майстра спорту з шахів. Подейкують, що тренери пророкували талановитому хлопчику велике майбутнє, славу та міжнародні турніри. Але вундеркінд навчився заробляти, граючи у шахи на алеях у парку Шевченка.

Сад Шевченка у Харкові
Сад Шевченка у Харкові. Вікіпедія.

"Спочатку це була дрібниця, рублі та "троячки". Згодом ставки зростали, "Піночет" переріс гру на алеях парку", — розповідають журналісти.

Як жив Піночет

Це було у сімдесятих. Як пише видання "Время", за кличкою "Піночет" стояв молодик — Леонід Г. 14-річний хлопчина, який уже в такому віці ставав вуличною шаховою легендою жив удвох із матір’ю в одному з віддалених районів Харкова. Мати вибивалася з сил, виховуючи сина, працювала на двох роботах. Але грошей катастрофічно не вистачало. Саме це спонукало Льоню почати заробляти на своєму таланті. Такий спосіб запропонував йому його товариш, який і привів його на одну з алей у саду Шевченка. Там щодня збиралися шанувальники шахів. Грали на гроші. Приятель вручив Льоні трирублеву купюру, мовляв, сідай, грай!

І Льоня, поборовши боязкість, сів за дошку з чорно-білими клітками. Першу партію він зіграв лише за п’ять хвилин. Потім ще. І ще. Увечері того дня він приніс матері свій перший чесний заробіток.

Зліт кар’єри та загибель

Унікальні таланти швидко підняли "Піночета" на вершину ігрового бізнесу. Багато хто хотів помірятися з ним силами. Вже у 18 років його вивозили "на виїзд", на "гастролі" до Сочі, Ялти та інших міст із сильними гравцями. Але основна "трудова діяльність" його все ж таки проходила вдома, у Харкові.

Також, як пише "Время", до шахів потім додалися і карткові ігри, а ставки все зростали, поки життя Льоні не обірвалося у віці 22 років. Його вбили у рідному Харкові.

Труп Леоніда Г. був виловлений у річці Нетеча у районі Москалівки. Спочатку він вважався як невідомий, але за кілька днів мати опізнала його. Судово-медична експертиза встановила — Леоніду завдали кілька ударів по голові важким металевим предметом, а потім ще живого скинули в річку. Він потону

За вбивство засудили авторитетного харківського шахрая Маріка "Подільського". На слідстві Марік заявив, що "пацан дуже зарозуміло і зверхньо спілкувався з ним під час гри, а потім неповажно вимагав виграних грошей".

Проте журналісти зазначають, що була ще й неофіційна версія. По ній Марік міг програти "Піночету" просто непідйомну суму, і він не мав виходу. А ще, відразу після вбивства, ходили чутки, що в записнику молодого гравця, куди він записував свої виграші, "боргів було на мільйон", а серед боржників були дуже впливові люди, що може підштовхувати на думку про можливе вбивство на замовлення.

Так чи інакше, засудженому дали 12 років в’язниці, які він відсидів до кінця.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому великий термометр у центрі Харкова став його символом.