Путін зібрався до Ердогана: схоже, парочка виношує нову версію "стамбульських угод" - Орест Сохар

Шеф-редактор Obozrevatel вважає, що Туреччина, ймовірно, заробляє на Росії й це означає, що у Кремля зараз не лишилося друзів

Турецький президент час від часу проявляє несамовиту політичну сервільність перед своїм російським колегою, що і не дивно: десятки мільярдів доларів, що заробляє його країна на війні московії проти України, вимагають неприродної гнучкості.

Візит бункерного до Стамбулу очікується у лютому, і "українська тематика буде одним з основних предметів переговорів". Туреччина стане ще однією з країн Глобального Півдня, яка ловитиме європейських політиків за штанину і вимагатиме "мирного плану" по Україні.

У грудні путін спеціально літав до Саудівської Аравії та Еміратів, аби навчити місцевих політиків мантрі т.зв. "мирних перемовин". Відтоді на всіх можливих міжнародних майданчиках політичні "шейхи" проповідують повернення "миру в Україну" на засадах москви.

Тепер бункерний збирається до Стамбулу. Це хитрий задум, оскільки Туреччина, як і ОАЕ на пару з саудитами, є перемовниками із США щодо "замирення" "ізраїльської кризи". Вони всі представляють мусульманський світ, що став на захист "прав та свобод" палестинського народу. І єдиний шлях відновлення спокою на цих землях — змусити Ізраїль відмовитися від територій, які він звик вважати своїми. Формула кремля полягає в тому, щоб "причепити" до ізраїльського миру ще й український, зберігши логіку.

"Діловий" підхід має сподобатися Ердогану. Економіка Туреччини добряче паразитує на наслідках війни в Україні. Тамтешні компанії переробляли українське та російське збіжжя, доправляючи з великою націнкою борошно в африканські країни. Турки з притаманною їм східною запопадливістю допомагали оркам обходити технологічні та енергетичні західні санкції та, якщо чесно, й досі не гребують цим.

Термінал Дьортйол, розташований у турецькій провінції Хатай, отримав нове життя з липня 2022 року, коли запрацювали перші західні обмеження на російську торгівлю. По-суті, він "переклеює" етикетки на російській нафті, яка з Дортйола, минаючи санкції, розходиться вже по всьому світу. Скандал дійшов навіть до американського Капітолія, де сенатори "висловили стурбованість", що "замаскована російська нафта" з Дьортйола, перероблена в паливо в Греції, потрапила на американські військові кораблі.

Відтоді як ЄС і G7 запровадили обмеження на торгівлю російською нафтою, Туреччина стала ключовим центром "конвертації" підсанкційних нафти й нафтопродуктів на "європейську": Стамбул — третій за величиною одержувач російської сировини, — після Індії та Китаю і найбільший споживач російських нафтопродуктів, — Financial Times.

Турецький кейс дуже гарно ілюструє нинішнє путінське становище: у кремля немає друзів, одні спільники заробляють на амбіціях фюрера, інші, як африканські країни, просто висмоктують з нього гроші. Ці знання не сильно допоможуть нам в нинішній ситуації, але ми повинні знати: ціна війни для фюрера значно більша, ніж то здається на перший погляд.