Місце, якого немає: де в Києві розташований Музичний провулок (фото)

Хвилинка історії

У Києві є безліч цікавих місць із неймовірною історією. Однак мало хто знає про невеликий Музичний провулок, який з’явився в столиці далекого 1873 року і згодом змінив життя великого міста.

Редакція "Телеграфу" розповідає читачам історію провулка-"привида", який був зруйнований практично вщент, але залишив про себе нагадування у вигляді кам’яної арки, яка збереглася до наших днів.

Історія виникнення Музичного провулка у Києві

28 червня 1873 року всередині кутового кварталу між вулицями Васильчиківською (Прорізною) та Хрещатиком відбулося урочисте закладання нової будівлі музичної школи.

Цікаво, що складання кошторису та сама споруда будівлі у стилі бароко зроблені архітектором Олександром Шиле безоплатно.

До закладу необхідно було облаштувати доступний під’їзд і в 1874 році Київська міська дума виділила 300 рублів на облаштування тротуару від Васильчиківської вулиці до будівлі школи. Так і сформувався Музичний провулок, завдяки якому вже через півстоліття кияни почнуть чудово розумітися на музиці.

У 1883 році школа перетворена на музичне училище. Тут викладали зірки того часу – композитори Микола Лисенко та Отакар Шевчик, а також Микола Губерт.

В училищі виступали Петро Чайковський, Сергій Рахманінов, Федір Шаляпін та інші світові таланти.

До 100-річчя від дня народження Михайла Івановича Глінки міська влада вирішила на його честь встановити пам’ятник. Проект реалізував архітектор Володимир Ніколаєв.

Пам’ятник був бронзовим бюстом композитора на постаменті. Передбачалося відкрити пам’ятник до ювілею Глінки – 20 травня 1904 року, але погруддя було встановлено перед будівлею музичного училища та освячено лише 21 грудня 1910 року.

Навколо училища формувався простір, який згодом перетворився на площу, відому між 1938 та 1941 роками як площу Глінки.

У листопаді 1913 року музичне училище перетворено на консерваторію. 1934-го при консерваторії відкрилися музичне училище та музична школа.

1935 року архітектор Йосип Каракіс до старого корпусу прибудував велике приміщення для музичної школи з концертною залою.

Так музичне училище еволюціонувало до консерваторії, а сам провулок міг би зрости до величної Музичної вулиці, але доля розпорядилася інакше…

Як і чому зник Музичний провулок

Торішнього серпня 1941 року почалася облога міста німецькими військами. Хрещатик, як і більшість інших київських вулиць, перегороджували барикадами, металевими "їжаками" та мішками з піском. Вже 24-29 вересня 1941 року, за кілька днів після зайняття Києва німецькими військами, на Хрещатику почалася серія вибухів.

Після війни радянська пропаганда ще довго "просувала" наративи про те, що руйнація Хрещатика — це справа рук нацистів.

Музичний провулок був зруйнований під час вибухів 24 вересня 1941 року. Цікаво, що бюст Глінки вцілів і був потім перенесений до міського (зараз — Маріїнського) парку Києва.

Після війни, під час відновлення зруйнованих районів міста, було ухвалено рішення не відроджувати провулок, хоча деякі будинки, включаючи приміщення училища, вціліли.

Таким чином, ця частина київської історії залишилася лише у спогадах та архівних матеріалах.

Де можна знайти залишки легендарного провулку

Музичний провулок, що зник, пролягав від Прорізної вулиці і до Хрещатика.

Тепер на місці колишнього проїзду знаходиться арка будинку №8.

Нагадаємо, однією з найбільших та найвідоміших недобудов столиці вважається Будинок культури на Виноградарі. Це місце мало стати яскравим "громадським ядром" району, але перетворилося на недобудову. Ця територія оповита міськими легендами і має погану славу серед місцевого населення.

Раніше "Телеграф" розповідав про шикарний київський особняк графині, який раптово перетворився на моторошну катівню. Садиба Уварової є пам’яткою архітектури місцевого значення, однак у її підвалах відбувалися страшні речі, від яких холоне кров у жилах.