Загадкові історичні вбивства: чи можуть вони змінити історію

Стара добра Європа майже століття не знала великих воєнних конфліктів, однак комусь це стало невигідно

Нещодавно у видавництві "Віхола" вийшла книга постійного автора сайту "Телеграф" журналіста і популяризатора історії Сергія Махуна "У тенетах загадкових історичних убивств. Від Генріха IV до Бандери та Кеннеді". Одразу після широкомасштабного вторгнення росіян в Україну Сергій пішов служити в ЗСУ. І хоча він звільнився з армійських лав за віком – продовжує "воювати" пером.

Певно, згадану книгу можна розглядати як одну із битв на полі інформаційної війни. У старі й недобрі радянські часи нам нав’язували думку, що особистість у історії не грає якоїсь помітної ролі. Головне – маси. А коли так, то ті чи інші кроки видатних історичних особистостей, зокрема і їхні досягнення й помилки, можна списати на ті самі маси.

Наприклад, так можна списувати прорахунки Йосипа Сталіна на початку т. зв. Великої Вітчизняної, чи масові репресії, які творилися ним і його оточенням. Або на це ж можна списувати й нинішні криваві діяння Володимира Путіна. Сказати: так вимагала чи вимагає історія. Але чи вимагала?

Все ж від діянь особи, яка стала історичною, опинилася на вершині влади, чимало залежить. Не дивно, що багатьох історичних осіб намагалися прибрати, позбавити влади. І часто робили це з допомогою вбивств. У певному сенсі ці вбивства змінювали історію.

У книзі перед нашими очима проходить низка загадкових історичних вбивств, починаючи від французького короля Генріха IV й закінчуючи президентом США Джоном Кеннеді. Важливо, що автор не просто розповідає про резонансні смерті, а й намагається розібратися, чому вони сталися, подати портрет епохи, в якій жили його герої.

Як змінило історію вбивство Франца Фердинанда

Особливо мені впала в око розповідь про вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини герцогині Софії Хотек. Саме це вбивство дало старт Першій світовій війні, яка кардинально змінила Європу, а потім мала продовження у ще більш кривавій Другій світовій. Відомо, що вбивцею був сербський терорист Гаврило Принцип. Але хто стояв за кулісами цього вбивства? Хто був його справжнім замовником?

Тодішній Сербії це вбивство, за великим рахунком, не було потрібним. Щобільше – такий терористичний акт міг їй серйозно зашкодити. Що, власне, й сталося.

Автор звертає увагу, що Франц Фердинанд, як наступник австрійського і угорського престолів, збирався реформувати Австро-Угорську імперію, перетворити її у своєрідні "Сполучені штати Центральної Європи". Ця реформа давала б можливість слов’янським народам (у т. ч. й українцям), які становили основну частину населення імперії, отримати широкі політичні, економічні й культурні права. Це не всім подобалося в цій державі, зокрема угорській еліті, під владою якої перебувала значна частина слов’ян.

Показово, що прем’єр-міністр Угорського королівства, граф Іштван Тиса після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда сказав: "Така була воля Божа, а Господу Богу ми маємо бути вдячні за все". Будемо вважати, що це просто заява істинного християнина.

Автор також припускає, що до вбивства спадкоємця австрійського престолу могла бути причетною і Росія. Ця імперська держава давно втручалася в справи на Балканах. Тому не виключено, що вона хотіла "погріти руки" в тій бучі, яка б зчинилася після вбивства Франца Фердинанда в цьому регіоні.

Не будемо ворожити, що було б, якби не сталося вбивства Франца Фердинанда, чи збереглася б Австро-Угорська держава, чи була б вона реформована. Це вже питання альтернативної історії. Але однозначно це вбивство підштовхнуло до загибелі стару добру Європу, яка майже століття не знала великих воєнних конфліктів і жила відносно мирно, динамічно розвиваючи економіку, науку, культуру.

Мало це вбивство стосунок і до долі українців. Адже Перша світова війна, за великим рахунком, вивела їх на широку політичну арену. Інша річ, що це "виведення" коштувало українцям великої крові.

Українські історичні вбивства

Звертається автор і до резонансних вбивств відомих українських діячів. Тут маємо постаті Юрія Немирича і Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Степана Бандери. І якщо три останні політики добре відомі багатьом нашим сучасникам, то ім’я Юрія Немирича мало хто знає. А шкода…

Юрій Немирич – один із провідних українських діячів за часів гетьманства Івана Виговського. Він належав до противників Московії та став одним з авторів відомого Гадяцького договору, за яким Україна вперше (!) в юридичному плані конституювала свою державність. Юрія Немирича вбила промосковськи налаштована козацька голота. На жаль, такої голоти в нашій історії вистачало. Вистачає й зараз – в умовах нинішньої війни з Росією. Одне "воїнство" Московського патріархату чого варте!

Показує автор і те, що вбивства Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Степана Бандери – справа радянських спецслужб. Московські комуністи дуже боялися українського національного руху й намагалися обезголовити його.

А загалом було б добре написати книгу про історичні вбивства в нашій історії. Матеріалу тут достатньо – починаючи з давньоруських часів (від смертей князів Аскольда і Діра, Ігоря Рюриковича, Святослава Хороброго і Ярополка Святославовича, Бориса і Гліба) й закінчуючи недавніми часами (наприклад, вбивство В’ячеслава Чорновола чи дивні "самогубства" Юрія Кравченка та Георгія Кірпи).

Рецензію підготовлено за сприяння професора Національного університету "Острозька академія" Петра Кралюка