Місяць буквально "вивернувся навиворіт": вчені отримали нові дані про супутник Землі

Народження Місяця було бурхливим

Вперше в історії у вчених з'явилися речові докази того, що одвічний супутник Землі — Місяць — "пережив" дещо критичне на світанку свого існування. Дещо, що змінило його і зробило таким, яким ми бачимо його нині.

Про це повідомляє команда вчених з Місячної та планетарної лабораторії Університету Арізони (LPL) у виданні Nature Geoscience. Зазначається, що це відбулося понад 4,2 мільярда років тому.

"Переважна більшість вчених погоджуються з тим, що Місяць виник близько 4,5 млрд років тому, коли інше масивне тіло Сонячної системи врізалося в Землю, викинувши в космос розплавлений матеріал, який і утворив наш природний супутник. Однак те, як протікало народження Місяця після бурхливого старту, група вчених з Університету Арізони описала як "пригодницький роман", — пише видання.

Понад 4,2 мільярда років тому Місяць буквально "вивернувся навиворіт", створивши ту місячну поверхню, яка стала звичною для людства. На це вказують зразки гірських порід, зібрані, наприклад, під час місії "Аполлон".

"Було мало речових доказів, які могли б пролити світло на точну послідовність подій на цьому критичному етапі місячної історії, і існує багато розбіжностей у деталях того, що сталося — у буквальному значенні", — каже співавтор дослідження та доцент LPL Джефф Ендрюс-Ханна.

Базальтові лавові породи, доставлені з Місяця, показали напрочуд високі концентрації титану. На додаток до цього, супутникові спостереження показали, що багаті на титан вулканічні породи в основному розташовані на ближній стороні Місяця. Це змусило вчених сушити голову над тим, як саме це каміння потрапило сюди й не набуло більшого поширення на місячній поверхні.

Команда Університету Арізони припускає, що Місяць сформувався швидко, і спочатку він був повністю покритий гарячим океаном магми. Коли цей океан охолов і затвердів, він сформував зовнішні верстви Місяця, включаючи його мантію та кору. Проте, нижні шари молодого місяця залишалися рідкими.

Співавтор дослідження, вчений з Пекінського університету Нань Чжан розробив моделі, які припускають, що гігантський удар по Місяцю якогось іншого космічного тіла, міг призвести до зсуву верхнього щільного шару, багатого на титан, на ближній бік. Опинившись там, цей матеріал повинен був зануритися, утворити пластинчасті плити й осісти в глиб Місяця, залишивши під корою багаті на титан поклади.

"Аналіз цих змін гравітаційного поля Місяця дозволив нам заглянути під поверхню Місяця і побачити, що знаходиться під ним", — каже співавтор дослідження та вчений Німецького аерокосмічного центру Адрієн Брок.

За словами групи вчених, на поверхні Місяця спостерігається асиметричність у хімічному складі. Наприклад, на видимій стороні супутника розташований хімічно дивний регіон KREEP Terrane. У складі порід там виявили калій, рідкоземельні хімічні елементи й фосфор. Також у цьому регіоні розташовані базальтові рівнини, які сформувалися внаслідок давньої вулканічної активності.

"Місяць принципово однобокий у всіх відносинах", — каже Ендрюс-Ханна. "Вперше у нас є речові докази, які показують, що відбувалося в середині Місяця на цьому критичному етапі його еволюції, і це справді цікаво".

Майбутні місії на супутник, наприклад, із використанням сейсмічної мережі, дозволять краще вивчити геометрію структур Місяця, кажуть вчені. Результати також можуть допомогти в майбутніх дослідженнях вірних місячних супутників, якщо і коли місія НАСА "Артеміда III" поверне людство на Місяць уперше з того часу, як там побувала місія "Аполлон" 50 років тому.

"Коли астронавти "Артеміди" зрештою висадяться на Місяці, щоб розпочати нову еру людських досліджень у нас буде зовсім інше розуміння нашого сусіда, повністю відмінне від того, коли астронавти "Аполлона" вперше ступили на нього", — кажуть вчені.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв про те, що у NASA шукають майбутніх "марсіан". Для проведення експерименту буде створено місце існування Mars Dune Alpha, яке є замкнутою імітацією можливої першої марсіанської бази з площею майже 160 квадратних метрів. Саме там екіпажу доведеться просидіти цілий рік без можливості зв’язатися із зовнішнім світом.