Біженцям вкажуть на двері? Що чекає на мільйони українців в Європі після втрати тимчасового захисту

Єдиного підходу поки що не існує.

Термін дії директиви про тимчасовий захист Євросоюзу для чотирьох мільйонів біженців з України діє до 4 березня 2027 року. До цього моменту держави-члени ЄС мають знайти рішення, як перейти до наступного етапу допомоги українським громадянам, які залишили свій будинок.

Ця тема стала ключовою під час заходу "Після тимчасового захисту: перебування в ЄС, повернення в Україну" у Центрі європейської політики у Брюсселі. Детальніше розповідає "Телеграф".

Що потрібно знати:

• Українцям потрібно буде оформлювати національні дозволи на проживання
• Готується окрема програма для тих, хто хоче повернутися до України
• Центри єдності мають допомогти українцям дізнатися потрібну інформацію

"Місток" до дозволів на проживання

"Я б сказала, що ми переходимо від захисту до партнерства. Ми переходимо від статусу переміщених осіб або біженців до формування діаспори. Ми переходимо від надзвичайного реагування та тимчасовості до розширення можливостей і довгострокового відновлення.

Навіть попри те, що зараз в Україні падають бомби, тривають атаки й війна ще не завершена, ми маємо готуватися до майбутнього", — розповіла Ілва Йоганссон — спеціальна посланниця ЄС з питань українців.

Та, за її словами, "тимчасовий захист має залишатися тимчасовим".

"Більшість осіб, які користуються тимчасовим захистом, перебувають у ЄС майже чотири роки, адже більшість прибула ще на початку повномасштабного вторгнення. Звісно, не можна залишатися у тимчасовому статусі так довго…

Важливо, щоб люди поступово переходили з тимчасового захисту до більш сталого та відповідного їхній ситуації правового статусу. Ми знаємо, що більшість уже добре інтегровані у державах-членах: вони мають роботу, сплачують податки, їхні діти відвідують школи, вони стали частиною місцевих громад", — описала посадовиця.

При цьому перехід до більш сталого правового статусу українців за кордоном буде вирішуватися на національному рівні та здійснюватиметься через національні дозволи на проживання. Вони можуть видаватися, наприклад, на підставі працевлаштування, навчання, освіти або сімейних обставин.

Крім того, як повідомлялося раніше, українці, які користуються тимчасовим захистом, також повинні мати можливість подавати заявки на отримання статусів відповідно до законодавства ЄС, наприклад, у сфері висококваліфікованого працевлаштування.

Мова про Блакитну карту ЄС яка надає іноземним громадянам можливість проживати та працювати в державі-члені ЄС за умови, що вони мають необхідну вищу професійну кваліфікацію або, за потреби, високий рівень професійних навичок, а також укладений трудовий договір або підтверджену пропозицію роботи терміном щонайменше шість місяців із зарплатою не меншою, ніж середня річна брутто-зарплата в цій країні.

Як розповіла Ілва Йоганссон, її задача як спецпосланниці — допомагати державам-членам у процесі переходу та забезпечити скоординований підхід, щоб різниця між країнами не була надто великою, навіть якщо чинне законодавство в кожній із них має відмінності.

Наприклад, Німеччина — одна з країн, яка прийняла понад мільйон українських біженців. Як розповів Ганс-Ульріх Бенра, керівник робочої групи з питань України в Федеральному міністерстві внутрішніх справ, Берлін постійно заохочує перехід українців на національні дозволи на проживання, зокрема ті, що базуються на працевлаштуванні.

"Німеччина використала можливість звернутися до відповідних офісів — місцевих відділів у справах іноземців, імміграційних служб, місцевих служб зайнятості — і сприяти таким переходам. Однак наразі кількість таких переходів залишається досить низькою.

Цьому сприяє те, що часто не виконуються юридичні вимоги для отримання національного дозволу. Оскільки тимчасовий захист дає доступ до ринку праці, немає нагальної потреби проходити складну та громіздку процедуру переходу — і це одна з проблем, з якої треба починати", — сказав Бенра.

Він наголосив: українські біженці, які можуть забезпечити собі засоби до існування через працевлаштування з урахуванням сплати соціальних внесків, є бажаними в Німеччині.

"З огляду на діалоги, які я вже провела з державами-членами, у більшості — а можливо, й у всіх — буде необхідно створити певний правовий "місток", щоб полегшити перехід.

Я була політикинею більшу частину свого життя і добре знаю: коли мова заходить про нове законодавство, то березень 2027-го настане дуже швидко. Тому важливо почати роботу вже зараз. Ми говоримо про 4,7 мільйона українців. Звісно, не всі вони хочуть залишитися, але багато хто, принаймні в нинішніх умовах, воліє залишитися на певний час", — наголосила Ілва Йоганссон.

При цьому вразливі групи населення — особи з інвалідністю, люди похилого віку, а ті, хто з різних причин потребує особливої підтримки й не може працювати — зможуть й надалі користуватися статусом, який за своїми умовами є близьким до тимчасового захисту.

Що робитимуть Центри єдності

Окрему програму готують і для громадян, які хочуть повернутися додому, і для тих, з певних причин не готовий їхати до України, але хоче бути частиною її майбутнього відновлення.

"Я хотіла б розглядати цих людей як "людські мости", адже вони мають надзвичайний досвід.

Вони добре знають держави-члени, у яких живуть, володіють мовами, розуміють культуру, але при цьому залишаються українцями, зберігаючи свою ідентичність. І коли Україна стане на шлях до членства в Європейському Союзі, ці люди відіграватимуть надзвичайно важливу роль", — вважає спеціальна посланниця.

Для цього в країнах ЄС готують до відкриття так звані unity hubs — Центри єдності. На цей час триває підготовка до їхнього запуску в Празі та Берліні.

Передбачається, що хаби допомагатимуть підтримувати зв’язок України зі своєю діаспорою, але водночас надаватимуть українцям усю необхідну інформацію, коли ті готуватимуться до повернення в свої міста чи села.

"Європейські держави також повинні допомогти — надати інформацію про те, як знайти роботу, які є можливості, чи вцілілий будинок людини, яку підтримку вона може отримати для його відновлення, якщо це потрібно, чи визнають дипломи дітей у системі освіти України тощо.

Практичних питань дуже багато. І держави-члени погодилися створити програми добровільного повернення", — розповіла європейська посадовиця.

Вона анонсувала обговорення на рівні ЄС можливості підтримувати місцеві громади, куди повертатимуться українці, — інвестувати у школи, садочки, лікарні, інші об’єкти інфраструктури, що будуть корисними як для тих, хто повертається, так і для внутрішньо переміщених осіб, які вже там проживають.

Також Ілва Йоганссон висловила думку, що в питаннях пошуку роботи для тих, хто повернеться до України, треба активніше залучати бізнес — тисячі європейських компаній уже працюють або інвестують в Україні: "Вони шукають людей, які можуть долучитися до цих процесів, і це — сфера, у якій ми можемо діяти активніше".

Як додала представниця Європейської Комісії Насіра Булегуат, у деяких країнах-членах спостерігаються певні ознаки втоми, а також формування наративів, які можуть призвести до стигматизації українських біженців. І з цим потрібно боротися.

"Європа вже мала досвід з переміщеннями — зокрема у Сирії, — і ми знаємо, як подібні настрої можуть розвиватися з часом. Ми маємо цьому запобігти і не допустити будь-яких форм упередженості чи дискримінації щодо українців, адже це реальний ризик".

На її думку, "життєво важливим" є підхід, який об’єднує уряди, міжнародні організації та громадянське суспільство.

Український уряд хоче підтримати громади

Натомість заступниця Міністра соціальної політики, сім'ї та єдності України з питань європейської інтеграції Ілона Гавронська розповіла, що український уряд працює на тим, щоб забезпечити послуги з так званого кейс-менеджменту.

"Ми маємо досвід реалізації програм для ВПО. Ми розуміємо, що процес повернення з-за кордону відбуватиметься певним чином, оскільки людям потрібно буде пройти так звану попередню реєстрацію або запис у цю програму.

І ми, як уряд, працюємо над тим, щоб допомогти людям зрозуміти, що їм потрібно зробити, до чого підготуватися в Україні, і який вид державної підтримки чи допомоги від інших організацій вони можуть отримати, коли повернуться до своєї громади", — сказала Гавронська.

За її словами, задум українського уряду — інвестувати насамперед у громади, які будуть готові прийняти тих, хто повертається