Символ епохи: як у СРСР з'явилися "легендарні" хрущовки

Ідею хрущовок запозичили у французів

Совєцькі хрущовки, які в сучасних реаліях вважаються одними з найбільш небезпечних, за планами тодішньої партійної верхівки мали простояти до настання комунізму, але пережили усіх генсеків і навіть саму комуністичну імперію. Нині у цих будинках продовжують жити мільйони українців, хоча період експлуатації давно вийшов за будь-які можливі межі.

Про символ епохи, совєцькі хрущовки, розповідає Степан Грицюк, ведучий каналу "The Документаліст". Виявляється, ці п'ятиповерхові будинки зводили у рекордні терміни, а за якість та надійність робіт взагалі ніхто не думав.

"Суворий мінімалістичний стиль, відсутність будь-яких елементів оздоблень, низькі стелі, вузькі сходові клітки, кухня на 5 чи 6 метрів і крихітний об'єднаний санвузол — такими були і залишаються хрущовки", — розповідає автор відео.

Як розповідає Грицюк, хрущовки вважалися ідеєю совєцьких архітекторів, проте насправді її запозичили у французів, що і не дивно. Чи не все у СССР крали у "ненависного Заходу" та про все по черзі.

У 20-х, 30-х роках СССР стикнувся з браком робочих рук і це спричинило міграцію до міст сільського населення. Робота була, а от житла катастрофічно не вистачало. Так, спершу з’явилися бараки, а тоді і комуналки, про появу останніх ми докладно писали у матеріалі: "Страх і огида в радянській комуналці": як в СРСР кілька родин ділили 60 квадратних метрів

Отже, житла не вистачало. Бараки були переповнені, комуналки перетворилися на побутове пекло, а житлове питання залишалося нерозв’язаним.

"1953 рік, Йосип Сталін помирає, першим секретарем ЦК КПСС стає Микита Хрущов. Йому дістається країна, яка має чимало проблем і основна з них — це суттєвий брак житла, бо вже після війни третина житлового фонду лежить у руїнах. Нова влада одразу ж бере курс на десталінізацію та розвінчування культу особи і покладає провину за житлову кризу на Сталіна. Мовляв, замість того щоб задовольняти потреби совєцького народу, будувати простіше, але більше, за його правління кошти витрачали на нікому не потрібну красу, розкіш та помпезність", — розповідає Грицюк.

У 1955 році з'являється знаменита постанова ЦК КПСС та Ради міністрів СССР про усунення надмірностей у проектуванні і будівництві, що поклала край періоду сталінської архітектури і дала старт будівництву масового соціального житла.

Вже у 1957 році вийшла постанова про розвиток житлового будівництва СССР, яка остаточно закріпила нові принципи в архітектурі. За ними будинки для гомосовєтікус мали відповідати кільком основним вимогам: бути дешевими, з раціональним використанням житлового простору і швидкістю у спорудженні. Більше ніякої ліпнини, колон, арок чи будь-яких прикрас на фасаді. Так на світ з'являються хрущовки, які в основному споруджували ніби конструктор з панелей, розповідає автор відео.

"Ці панелі мали кілька варіантів. Найпростіші з них — це коли у форму викладали облицювання та арматуру і заливали бетоном. Натомість у містах, де були цегельні заводи, при виготовленні панелей використовували і цеглу. Її викладали у форму і також заливали бетоном. Згодом давали просохнути і вже готові панелі везли на будівельний майданчик", — розповідає Грицюк.

Коли споруджували таку хрущовку, то візуально складалося враження що вона вимурувана вручну, з цегли. Хоча насправді це було не так. Плити збиралися до купи, як конструктор. Щоб зекономити на встановленні ліфтів, перші соціальні будинки споруджували не вищими за п'ять поверхів.

"Їх будували з неймовірною швидкістю, подекуди за 12-15 днів. І навіть тут траплялися рекорди: одного разу багатоповерхівку вдалося звести за п'ять днів і про це голосно трубила Комуністична преса. Звісно, що при тому совєцькі пропагандисти сором'язливо мовчали про якість новобудов", — розповідає автор.

Залежно від року та серії, будинки розраховували на 20-25 років. Тобто це було фактично тимчасове житло, яке за задумом Хрущова, мало стояти до настання комунізму, який планували остаточно збудувати до 1980-го.

"Якість у них була нікудишньою. Дешеві матеріали, погана шумоізоляція, постійне протікання дахів та низька енергоефективність: влітку спека, взимку холод. Площі нових квартир були дуже скромними, у першій серії хрущовок однокімнатна квартира мала лише 16 м², двокімнатна — 22 м², трикімнатна — 30 квадратів. Відповідно усе планування було пронизане ідеєю мінімалізму та примітивності: висота стелі 2,5 м, площа кухні 4-5 м. Розміститися там усією сім'єю було не надто просто", — йдеться у відео.

Варто зауважити, що навіть такому житлу люди, яким до цього доводилося мешкати в бараках чи комуналках, були неабияк раді. Заселитися в хрущовку було справжнім щастям та дуже скоро настрої змінилися.

"Якщо на початку хрущовки вихвалювали та заселялися туди з радістю, то пізніше їх почали критикувати і висміювати. Називали хрущобами. Час минав і недоліки соціального житла проявлялися усе більше і більше. Квартири маленькі, взимку холодно, влітку спекотно, шумоізоляція слабка, ліфтів немає", — розповідає Грицюк.

Крім того, з часом хрущовки ще більше потіснішали, адже діти господарів почали одружуватися, приводити свою половинку, народжували онуків. У шафи та комори забивалися під зав'язку, мотлох, що не вміщувався у квартирі виставляли на балкон, а санки, лижі та різні баули вивішували за поручні.

"Проте, свою функцію вони виконали, бо з житловою кризою, хоч і неповноцінно, але впоралися. За роки правління Хрущова нові квартири отримали понад 50 млн людей", — розповідає Грицюк.

Основна проблема хрущовок — це те, що вони давно пережили свій термін експлуатації. Багато з них перебувають у катастрофічному стані і загрожують своїм мешканцям.

До слова, раніше "Телеграф" розповідав про те, чому "безплатні" квартири в СССР насправді такими не були. Навколо квартир було надто багато нюансів, починаючи від неможливості отримати нерухомість деяким категоріям громадян і до корупційної складової.