Газети не лише читали: чому в СРСР туалетний папір був дефіцитом

Звичайний гігієнічний засіб став показником статусу

Туалетний папір — предмет, без якого сучасна людина не уявляє свого побуту. Проте в Радянському Союзі ця звична для нас річ була справжнім дефіцитом.

Історія появи та поширення туалетного паперу в СРСР — це розповідь про зміну побутових звичок цілої країни та несподівані труднощі, з якими зіткнулася радянська промисловість.Від використання газет до кілометрових черг — шлях туалетного паперу до радянських осель був довгим і непростим.

До появи туалетного паперу радянські люди користувалися підручними засобами. Найчастіше це були газети та журнали, які виписували або купували у великих кількостях. Дехто навіть розрізав їх на квадрати для зручності. Про шкідливість друкарської фарби тоді не замислювалися.

1969 рік став переломним — на Сяському целюлозно-паперовому комбінаті запустили першу в СРСР лінію з виробництва туалетного паперу. Проте керівництво заводу сумнівалося: чи купуватимуть люди цей "непотрібний" товар? Спочатку побоювання справдилися — радянські громадяни не поспішали витрачати гроші на те, що здавалося їм зайвою розкішшю.

Щоб переконати скептиків, довелося вдатися до хитрощів. Рулони почали роздавати працівникам комбінату та керівникам інших підприємств. У кінотеатрах крутили рекламні ролики. І ця стратегія спрацювала! Попит раптово злетів до небес, заскочивши зненацька виробників.

Сяський комбінат не встигав задовольняти зростаючий апетит радянських громадян. Інші заводи почали випускати папір у пачках, але народ вже звик до зручних рулонів. З кінця 1970-х років туалетний папір перетворився на справжній дефіцит. За ним вишиковувалися кілометрові черги, його "діставали" по блату і зберігали як золотий запас.

Так звичайний гігієнічний засіб став показником статусу, символом радянського дефіциту, поряд з іншими товарами першої необхідності. Отакими були парадокси планової економіки, де навіть найпростіші речі могли перетворитися на недосяжну розкіш.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, навіщо в СРСР ціну вибивали прямо на товарах. Для цього було кілька причин.