Від козацького хутора до імені сталінського ката: як змінювалася назва великого міста на Дніпрі

Місто Кам’янське, розташоване на Дніпропетровщині, належить до тих українських населених пунктів, чия назва неодноразово змінювалася разом із владою, ідеологією та уявленнями про минуле. Його шлях — це еволюція від козацьких поселень до великого промислового центру, від локального топоніма до ідеологічного символу радянської доби й назад до історичного імені.

"Телеграф" вирішив розповісти, як місто змінювало назви залежно від епохи. Багато десятиліть воно мало ім’я на честь одного з архітекторів системи політичних репресій.

Як кілька сел об’єдналися у місто

Перші поселення на цих землях з’явилися ще в козацьку добу. У документах XVIII століття фігурують Кам’янки — Вища та Нижня, а також хутір Тритузний. Паралельно існували й народні назви, зокрема "Золотий Ріг" — через характерний вигин Дніпра, який справляв враження рогу, що врізається в берегову лінію.

Назва Кам’янське закріпилася не випадково. Кам’янисті береги та розвинені каменоломні визначали господарське життя поселення: тут активно видобували камінь для будівництва. Наприкінці ХІХ століття територія почала стрімко індустріалізуватися, з’явилися перші великі заводи. У 1917 році Кам’янське офіційно отримало статус міста, а назва стала адміністративно закріпленою.

Кам’янське перейменували на честь сталінського ката

У 1936 році місто перейменували на Дніпродзержинськ — на честь Фелікса Дзержинського, засновника і першого очільника ВНК (Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем). Рішення ухвалювалося централізовано, без консультацій із місцевими мешканцями, що було типовою практикою для сталінського періоду.

Нова назва стала повсякденною реальністю на десятиліття. Вона фігурувала в офіційних документах, освітніх матеріалах, географічних довідниках і навіть у мовній нормі — жителів міста називали винятково дніпродзержинцями. Сам топонім перетворився на частину радянського ідеологічного ландшафту.

Після 1991 року, коли Україна здобула незалежність, питання повернення історичної назви почало з’являтися в публічному просторі. Втім, через політичну чутливість теми та відсутність законодавчого механізму рішення відкладалося майже чверть століття.

Повернення історичної назви

У травні 2016 року Верховна Рада України ухвалила рішення про повернення місту назви Кам’янське. Перейменування відбулося в межах закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів.

У заяві Українського інституту національної пам’яті наголошувалося, що відновлення історичних назв є важливим кроком до повернення громадам їхньої власної історії та локальної ідентичності.

Проте сприйняття рішення серед мешканців було неоднорідним. Частина громади підтримала перейменування як акт історичної справедливості, інші ж ще довго використовували радянську назву за старою звичкою або через ностальгію. З роками Кам’янське знову стало природним і звичним топонімом, особливо для молодших поколінь.

Раніше ми розповідали про місто, яке встигли перейменувати чотири рази менш ніж за сто років. Воно по черзі мало ім'я двох розстріляних соратників Сталіна.