Ця будівля по-справжньому дивувала: яким був перший торговий центр у Харкові

Сьогодні важко уявити велике місто без торгових центрів, у яких під одним дахом об’єднані магазини, ресторани та кінотеатри. У Харкові подібний формат з’явився ще в XIX столітті. Задовго до звичних молів тут працював пасаж Пащенка-Тряпкіна — перший великий і по-справжньому оригінальний торговий комплекс міста.

Він розташовувався на Соборному (раніше Купецькому) узвозі і являв собою не просто будівлю, а цілий багаторівневий торговий квартал. Тут були магазини, готель, ресторан, криті галереї й навіть власний місток. Сьогодні на цьому місці розбитий Соборний сквер, а про пасаж нагадують лише старі фотографії. "Телеграф" пропонує докладніше дізнатися, яким був цей торговий дім у Харкові.

Як і коли з’явився пасаж

Основою майбутнього торгового дому став так званий "Великий корпус" торгових рядів, збудований у 1858 році на Купецькому узвозі. У 1870-х роках будівлі скупив і перебудував купець Василь Пащенко-Тряпкін.

Проєкт пасажу виконав архітектор Черненко. Офіційною датою відкриття Пасажу Пащенка-Тряпкіна вважається 1875 рік.

Як виглядав торговий будинок Пащенка-Тряпкіна

Пасаж Пащенка-Тряпкіна не був єдиною будівлею. Це був багаторівневий комплекс із кількох корпусів заввишки від двох до п’яти поверхів. Галереї й аркові проходи з’єднували різні частини, а головна лінія тягнулася вздовж Купецького узвозу між Клочківською та Університетською вулицями.

Усередині працювали магазини й контори, вище розташовувалися мебльовані кімнати, готель, ресторан і єврейська молільня. У 1884 році тут установили першу в Харкові динамо-машину — пасаж став першою будівлею міста з електричним освітленням.

Особливою деталлю був кований пішохідний місток, що з’єднував пасаж з алеєю Університетської гірки. Ним прогулянкові одразу потрапляли до торгових галерей.

Сучасники зазначали, що харківський пасаж принципово відрізнявся від класичних одеських чи московських пасажів-"одинаків", адже він являв собою цілий торговий квартал. Для покупців улаштували плиткові тротуари й кам’яні сходи — на ті часи це вважалося ознакою "столичного" рівня доброустрою.

У 1894 році Пащенко-Тряпкін помер, заповівши Харкову пасаж і всю свою нерухомість. Загальна вартість майна після вирахування боргів становила суму, співставну з двома річними бюджетами міста.

Пасаж залишався популярним і в радянський період. Про нього згадувала Людмила Гурченко в книзі "Моє доросле дитинство", називаючи його "казковим палацом" із сяйливими флаконами одеколонів.

Що трапилося з пасажем

Пасаж функціонував аж до початку Другої світової війни. У жовтні 1941 року під час боїв і підпалів комплекс був частково зруйнований. Остаточних пошкоджень будівлі зазнали у лютому–березні 1943 року в ході вуличних боїв і бомбардувань.

Після війни щільну торгову забудову на схилі вирішили не відновлювати. У межах нового генерального плану руїни розібрали, а простір перетворили на громадську зелену зону. У 1951–1952 роках тут улаштували терасний сквер зі сходами, фонтаном і каскадом.

Кований міст після війни демонтували й перенесли до саду імені Шевченка. Під час реконструкції саду у 2019 році старий міст демонтували, а на його місці звели новий.

Раніше "Телеграф" розповідав про колишній будинок купця Укше у Харкові. За сучасним облицюванням приховали одну з найкрасивіших будівель на площі Конституції.