Це українське місто не завжди мало "благородне" ім’я: коли перейменували Євпаторію та як вона називалася раніше

Євпаторія — одне з небагатьох міст в Україні, чия історія сягає глибини тисячоліть. Це місто на західному узбережжі Криму пам'ятає грецьких колоністів, кримськотатарських купців, козацькі набіги та розквіт як найвідомішого дитячого курорту.

Сьогодні Євпаторія тимчасово окупована, але для мільйонів українців вона назавжди залишається тим місцем, де пахне морем і степом, де літо тягнеться вічність, а лікувальні грязі творять дива. "Телеграф" розповідає, чому це місто називається саме так.

Чому місто назвали Євпаторією

Назва міста — це данина пам'яті давньогрецькому цареві Мітрідату VI Євпатору, який жив у 132–63 роках до нашої ери. Цей правитель Понтійського царства підтримував грецькі колонії Північного Причорномор'я і захищав античну Керкінітиду від ворогів. Грецьке слово "Євпатор" означає "благородний".

Перейменування відбулося у 1784 році, через рік після приєднання Криму до Російської імперії. До того протягом століть місто було відоме як Ґезлев (Кєзлєв). Імператриця Катерина II затвердила античну назву в межах свого "Грецького проєкту".

Від Керкінітиди до Ґезлева

Історія поселення розпочалася у VI–V століттях до нашої ери, коли грецькі колоністи заснували тут місто-поліс Керкінітиду. Це було укріплене портове місто, що входило до складу Херсонеської держави. У III–IV століттях воно постраждало від нападів готів та гунів і припинило існування.

Нове життя почалося в середньовіччі, після османського завоювання у XIV–XV століттях. Місто отримало назву Ґьозлеве (Ґезлев, Кєзлєв). Наприкінці 1470-х років біля руїн античної Керкінітиди звели потужну фортецю — єдиний порт Кримського ханства. Вона мала п'ять брам і трикілометровий мур заввишки до восьми метрів.

У XVI–XVIII століттях Ґезлев був важливим торговим центром. Місто неодноразово ставало об'єктом козацьких морських походів — його здобували загони Івана Сірка у 1675 році. У 1783 році воно остаточно увійшло до складу Російської імперії.

Курорт на лікувальних грязях

Євпаторія розташована приблизно за 65–70 кілометрів від Сімферополя. Унікальність міста — у природних ресурсах. Його оточує ланцюг солоних озер-лиманів, найвідоміше з яких — Мойнакське озеро.

Лікувальні грязі та ропа використовували для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи та органів дихання. У 1959 році відкрили перше джерело мінеральної хлоридно-натрієвої води з температурою близько 39 градусів.

Курортний розвиток розпочався у другій половині XIX століття. Напередодні Першої світової війни місто вже було одним з провідних курортів імперії. Особливу славу Євпаторія здобула як дитячий курорт. До 1940 року тут діяло 36 санаторіїв і будинків відпочинку, половина — дитячі. За часів незалежної України місто отримало статус Всеукраїнської дитячої оздоровниці.

На початку 2014 року Євпаторія опинилася під тимчасовою окупацією внаслідок незаконної російської анексії Криму, яку не визнає міжнародна спільнота.

Попри окупацію, для українців Євпаторія залишається містом із глибоким історичним корінням. Її назва — "благородна" Євпаторія — сьогодні читається не лише як відсилання до давньогрецького царя, а й як символ прагнення до гідності та повернення до єдиного українського простору.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, в якому живе менше 100 жителів. Воно має власну залізничну станцію, що для населеного пункту такого розміру — справжня рідкість.