Битва за ресурси: як Кабмін отримає контроль над конкурсами складних активів АРМА

Нові правила пошуку управителів активів АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), що набрали чинності 30 січня 2026 року, презентували як інструмент ефективності та прозорості. Однак на практиці цей механізм вибудовує жорстку вертикаль впливу Кабінету міністрів. Протягом наступних двох років уряд зможе контролювати основні рішення агентства, що фактично ставить під питання його інституційну автономію.

Ключовим елементом цієї нової моделі стала Комісія з визначення управителя складних активів. Це орган з надзвичайно широкими повноваженнями, який вирішуватиме, кого допускати до конкурсів з управляння заарештованими активами, а кого ні, та хто врешті отримає право керувати прибутковими об'єктами в країні.

Два роки без права на зміни

Структура Комісії на перший погляд здається збалансованою, але при детальному розгляді стає зрозуміло, де приховані важелі впливу. До складу органу входять вісім осіб. Чотирьох представників визначає АРМА, а ще чотири місця розподілені між зовнішніми інституціями. Своїх кандидатів мають делегувати бізнес-омбудсмен, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство економіки та Міністерство юстиції. Проте в правилах є важлива деталь: комісія вважається повноважною, якщо призначено хоча б п'ять членів, з яких мінімум двоє є представниками зовнішніх органів. Це означає, що для початку роботи не обов’язково чекати на повний склад, що вже створює можливості для маневрів на етапі запуску.

Найбільше запитань викликає термін повноважень членів комісії та відсутність механізму їхнього відкликання. Люди, які потраплять до цього органу зараз, працюватимуть там два роки без права повторного призначення. Оскільки законодавство не передбачає чіткої процедури зняття члена комісії з посади, цей склад фактично стає недоторканним до 2028 року. Тобто правила гри на ринку управління складними активами на найближчі два роки визначать люди, яких призначать саме зараз, у період тимчасового керівництва в АРМА.

Зараз АРМА очолює тимчасово виконувачка обов'язки керівника Ярослава Максименко. Ситуацію, яка наразі відбувається всередині агентства влучно охарактеризувала голова Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ Анастасія Радіна. "Всі попередні роки в АРМА був бардак, і таке враження, що цей бардак продовжується", — сказала вона під час засідання Комітету 24 лютого, де слухали звіт т.в.о. голови АРМА Ярослави Максименко. Ярослава Петрівна навіть не змогла назвати, скільки заарештованих активів реально перебуває в управлінні держави.

Проте її призначення відбулося за рішенням Кабміну, і експерти одностайно називають її повністю лояльною до уряду та особисто до прем'єр-міністра України Юлії Свириденко. Саме Максименко як т.в.о. голови подасть чотирьох кандидатів від агентства до складу нової комісії. Якщо врахувати, що представники Мінекономіки та Мін'юсту також є частиною урядової вертикалі, то Кабмін автоматично отримує контрольну більшість у шість голосів. За такої розстановки сил представники бізнес-омбудсмена чи НКЦПФР навряд чи зможуть реально впливати на результати голосувань. У підсумку ми отримуємо модель, де уряд повністю контролює конкурси на управління найскладнішими активами.

Пастка для майбутнього керівника

Паралельно в країні нарешті зрушив з мертвої точки конкурс на обрання повноцінного, постійного голови АРМА. Голова конкурсної комісії прогнозує, що процес завершиться до середини квітня 2026 року. Однак уряд не збирається чекати. Кабмін розраховує сформувати персональний склад комісії вже на початку березня. Це створює парадоксальну ситуацію: постійний керівник агентства прийде на посаду лише через півтора місяця після того, як будуть призначені люди, що розпоряджатиметься мільярдами гривень протягом наступних двох років. У цій конструкції виникає логічне запитання щодо ролі майбутнього голови АРМА. Якщо ключові кадрові рішення в комісії вже будуть ухвалені без нього, він ризикує стати лише формальним керівником, так званим "весільним генералом".

Ситуація стає ще сумнівнішою, якщо згадати, що нинішня т.в.о. голови АРМА вже встигла стати фігуранткою кількох кримінальних проваджень за останні шість місяців. Саме вона зараз формує ядро органу, рішення якого буде майже неможливо переглянути чи відкликати інакше як через суд. Це б'є по репутації всієї системи управління арештованим майном ще до того, як нові правила почали реально працювати. Будь-який великий бізнес чи іноземний інвестор тричі подумає, чи варто брати участь у конкурсі, де правила та їхні контролери призначені в такий поспішний спосіб. З точки зору державних інтересів та логіки реформ, було б набагато правильніше дочекатися обрання незалежного голови АРМА.

Складні активи — це не просто цифри в реєстрах. Це великі заводи, мережі заправок, акції стратегічних підприємств та величезні кошти на рахунках. Коли йдеться про управління такими масштабами, помилка або свідомо занижена оцінка вартості можуть призвести до збитку для бюджету в мільярди гривень. Якщо Комісія буде сформована в ручному режимі, існує ризик, що до конкурсів допускатимуть лише потрібних гравців, а реальні конкуренти відсіюватимуться ще на етапі перевірки документів.

Іспит на справжні наміри

Нова модель управління через Комісію з визначення управителя складних активів могла б стати кроком уперед, якби вона формувалася відкрито та після призначення легітимного голови АРМА. Сьогодні ж це виглядає як спроба Кабінету міністрів застовпити за собою право розпоряджатися найпривабливішими ресурсами на роки вперед. Такий підхід не лише шкодить інвестиційному клімату, а й підриває довіру міжнародних партнерів до всієї системи управління активами в Україні. Ключовий ризик тут полягає в тому, що комісія стає паралельним центром влади всередині АРМА, який не підконтрольний навіть самому голові агентства.

Створення Комісії у запропонованому форматі є тестом на справжні наміри влади. Якщо уряд не готовий почекати місяць до обрання повноцінного голови АРМА, значить, інтерес у ручному управлінні активами переважає над принципами правової держави. Це створює небезпечний прецедент, коли тимчасові керівники формують постійні органи управління майном на мільярди гривень, закладаючи міну сповільненої дії під стабільність економіки. Суспільство та бізнес мають уважно стежити за тим, хто саме увійде до персонального складу комісії у березні, адже ці імена стануть найкращим індикатором того, у чиїх інтересах насправді працюватиме нова система.