Підвал бажання: як елітні квадратні метри на Печерську викрили багаторічну схему зловживань члена Ради адвокатів України

Інститут адвокатського запиту є одним із фундаментальних правових інструментів, наданих державою для забезпечення реального, а не декларативного захисту прав громадян. Він покликаний гарантувати ефективний збір доказів, захист від бюрократичного свавілля та встановлення істини у складних судових процесах. Цей механізм наділяє адвоката особливим статусом, вимагаючи від державних органів, підприємств та установ оперативного і повного реагування.

Проте, коли настільки потужний інструмент опиняється в руках особи, яка використовує надані законом гарантії виключно для реалізації прихованих бізнес-інтересів, це перетворюється на загрозу не лише для репутації всієї професії, а й для національної безпеки держави.

Редакція видання "Телеграф" провела масштабне розслідування діяльності члена Ради адвокатів України (РАУ) від Донецької області Сергія Осики. Те, що на перший погляд виглядало, як локальна суперечка між юристами щодо доступу до публічної інформації, у процесі глибокого вивчення документів розкрило безпрецедентну схему: від спроби отримати елітну нерухомість у центрі столиці під вигаданим приводом допомоги "адвокатам-переселенцям" до прямого втручання Служби безпеки України та офіційного оприлюднення багаторічної історії дисциплінарних порушень представника вищого органу адвокатського самоврядування.

Анонімне рішення та випадкове викриття

Відправною точкою нашого журналістського розслідування став офіційний документ, опублікований на вебпорталі Національної асоціації адвокатів України (НААУ) — Рішення Ради адвокатів України № 15 від 2 квітня 2026 року під досить нейтральною назвою "Щодо роз’яснення окремих питань, пов’язаних з адвокатськими запитами".

Текст цього рішення містить вкрай детальний опис серйозних порушень професійної етики. Проте документ мав одну специфічну рису: всі ідентифікуючі дані фігурантів справи були ретельно вилучені з публічної версії. Замість конкретних прізвищ громадськості пропонувалося читати про дії абстрактного "адвоката X" та "адвоката Y". Йшлося про масовану атаку запитами на комунальне підприємство у Печерському районі Києва, очевидний конфлікт інтересів та відверте підроблення повноважень під час звернень до державних структур.

Здійснивши зіставлення фабули анонімізованого Рішення № 15 з офіційним анонсом порядку денного засідання РАУ, яке було оприлюднено на сайті НААУ того ж 2 квітня, наша редакція отримала повний доступ до реальних імен фігурантів. В анонсі відкрито зазначалося, що предметом розгляду будуть звернення адвоката Віталія Білоуса щодо поведінки та законності дій члена РАУ Сергія Осики. Отримавши ці ключові імена, ми розпочали системний аналіз ситуації, який вивів нас на факти глибоких і систематичних зловживань.

Масовані запити та привид донецького архіву

Як випливає з матеріалів, що стали документальною основою для рішення РАУ, восени 2025 року Сергій Осика розгорнув масштабну кампанію проти Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва". Протягом нетривалого періоду — лише за півтора місяця — він спрямував до цієї установи 43 адвокатські запити. Цей обсяг сам по собі є аномальним для звичайної адвокатської практики щодо одного суб'єкта.

П'ятнадцять із цих запитів мали вкрай благородне, на перший погляд, обґрунтування. Осика запевняв адресатів, що діє виключно в інтересах Ради адвокатів Донецької області. Згідно з його аргументацією, через збройну агресію та тимчасову окупацію регіону, органу адвокатського самоврядування терміново знадобилося приміщення для розміщення великого архіву. Найбільш відповідним місцем для архіву Донецької адвокатури адвокат чомусь самостійно (!) визначив нежитлове підвальне приміщення площею 70,2 квадратного метра у будинку № 14/24 на Кловському узвозі — локації, що є однією з найдорожчих та найпрестижніших зон столиці. Примітно, що адвокатський офіс самого Сергія Осики теж знаходиться в цій будівлі, саме це дослівно сказав пан Сергій, коли давав пояснення своїх дій на РАУ від 02.04.2026.

Ця правова конструкція виглядала переконливо рівно до моменту офіційної перевірки фактів на вищому рівні. Коли справа дійшла до розгляду на засіданні Ради адвокатів України, Голова Ради адвокатів Донецької області Лідія Керанчук виступила з категоричним спростуванням. Вона офіційно повідомила членам РАУ, що Рада адвокатів Донецької області ніколи не ініціювало пошук приміщень у Києві, оскільки архів вже був вивезений з зони бойових дій у місце, яке відповідало постійним потребам донецьких адвокатів. Щобільше, жодного договору про надання правничої допомоги з Сергієм Осикою Рада не укладала, і жодних повноважень представляти інтереси Донецької адвокатури у майнових питаннях йому ніхто не делегував.

Сам фігурант справи був змушений пояснити, що мав на руках лише підписаний ним власноруч "проєкт" договору, який друга сторона (Рада адвокатів Донецької області) так і не акцептувала та не підписала. Фактично, діючий член вищого органу адвокатського самоврядування України використовував офіційні бланки та захищений законом статус адвокатських запитів для здійснення тиску на державні установи від імені юридичної особи, яка про ці дії навіть не здогадувалася.

Сімейний інтерес та втручання СБУ

Подальше розслідування виявило ще більш вражаючі деталі, які повністю руйнують міф про правозахисну діяльність. З'ясувалося, що на це ж саме підвальне приміщення на Кловському узвозі одночасно претендувала інша фізична особа, яка паралельно подала офіційну заяву про оренду до Печерської районної державної адміністрації. Цією особою виявилася безпосередньо дружина Сергія Осики. Ба більше – про використання цього приміщення для цілей "архіву донецьких адвокатів" в заяві взагалі не йшлося, виключно комерційне використання. Виходить або у чоловіка і дружини різні цілі, або ціль одна – хоч тушкою, хоч чучелком, але дістати собі той підвал.

За результатами аналізу цих неспростовних фактів Рада адвокатів України констатувала: формальне посилання в адвокатських запитах на ордер та договір не спростовує відсутності реального уповноваження від клієнта. Використання адвокатського запиту за таких умов містить очевидні ознаки недобросовісного користування професійними правами та прямо суперечить його законодавчому цільовому призначенню. Це перетворення правового інструменту на важіль для вирішення особистих сімейних питань з нерухомістю.

Однак дії фігуранта вийшли далеко за межі виключно корпоративного етичного порушення, набувши реальних ознак загрози інформаційній безпеці. У своїх численних запитах адвокат не обмежився конкретним приміщенням на Кловському узвозі. Він почав системно витребовувати у комунальників відомості щодо величезного масиву об’єктів власності Печерського району, які могли бути передані в оренду за десятирічний період — з 2015 по 2025 роки.

Директор комунального підприємства, зіткнувшись із масованим збором даних про столичні підвали, значна частина яких в умовах правового режиму воєнного стану виконує критичну функцію об'єктів цивільного захисту та укриттів для населення, був змушений звернутися до Служби безпеки України. Зацікавленість інфраструктурою урядового кварталу та прилеглих територій з боку особи, яка надавала фіктивні підтвердження своїх повноважень, виглядала для керівника підприємства максимально підозріло та небезпечно.

Саме на цьому етапі розгортання подій до справи долучився адвокат Віталій Білоус, який на підставі договору здійснював правовий захист інтересів комунального підприємства. Діючи в чітких межах чинного законодавства, він відмовив Осиці у наданні копії звернення до СБУ, абсолютно обґрунтовано посилаючись на таємницю досудового розслідування та суворі вимоги Кримінального процесуального кодексу України. Згодом РАУ повністю підтвердила правомірність такої позиції, підкресливши, що пріоритет спеціальних норм кримінального процесуального закону над загальним правом на отримання інформації за адвокатським запитом є беззаперечним.

Дисциплінарний шлейф: офіційна відповідь ВКДКА

З метою встановлення того, чи понесла посадова особа реальну юридичну відповідальність за виявлені порушення, редакція "Телеграфу" надіслала офіційний запит до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Отримана нами змістовна відповідь за підписом т.в.о. Голови комісії Андрія Місяця (лист № 2077 від 27.04.2026) розкрила справжні, набагато ширші масштаби проблеми.

Виявилося, що інцидент з підвалом на Печерську — це лише один з елементів системної поведінки, що триває роками. Проти Сергія Осики наразі розгорнуто одразу кілька паралельних дисциплінарних проваджень у різних регіонах країни.

По-перше, 16 березня 2026 року до ВКДКА надійшла скарга безпосередньо від директора згаданого комунального підприємства Печерського району. З метою забезпечення абсолютної неупередженості та уникнення можливого корпоративного впливу в столиці, розгляд цієї справи було передано до КДКА Запорізької області.

По-друге, 23 квітня 2026 року комісія отримала ще одну скаргу щодо неправомірної поведінки Осики. Показово, що її ініціатором виступило безпосередньо вище керівництво Національної асоціації адвокатів України. Цей факт переконливо свідчить про те, що дії фігуранта визнані токсичними та неприйнятними не лише зовнішніми суб'єктами господарювання чи державними органами, а й усередині самої керівної структури адвокатського самоврядування. Для об'єктивного розгляду цю скаргу направлено до КДКА Дніпропетровської області.

Окрім поточних відкритих проваджень, офіційна відповідь ВКДКА підтвердила, що Сергій Осика є фігурантом багаторічної історії дисциплінарних скандалів. Ми проаналізували архівні рішення комісії, на які містяться посилання у документі, і виявили сталий патерн поведінки.

У 2018 році (Рішення № ІХ-002/2018) комісія розглядала скаргу на Осику через розповсюдження у соціальній мережі Facebook недостовірної інформації та фотографій, спрямованих на підрив ділової репутації громадянки. Тоді адвокату вдалося уникнути дисциплінарного стягнення завдяки виключно формальній юридичній лазівці: він просто заявив, що профіль у соцмережі, на якому роками публікувалися його особисті фотографії та звіти з публічних заходів РАУ, йому нібито не належить, а довести зворотне технічно виявилося складно.

Ще більш показовим є Рішення № ХІI-005/2021 від 1 грудня 2021 року. Тоді Сергій Осика вступив у тривалий та гострий конфлікт із Радою адвокатів міста Києва. Столична рада ініціювала проти нього одразу шість окремих дисциплінарних скарг. Матеріали були передані до Черкаської КДКА, керівництво якої вдалося до відвертого процесуального саботажу, безпідставно відмовляючись приймати документи під формальними приводами та вимагаючи сплати зборів, ігноруючи при цьому документи про пільги скаржника. Тоді ВКДКА довелося втрутитися на вищому рівні і визнати дії черкаських колег незаконними, змусивши їх прийняти матеріали до розгляду.

Рівність перед законом як непорушний принцип

У контексті цього масштабного розслідування варто звернути особливу увагу на ще одну принципово важливу деталь, яку розкрила офіційна відповідь ВКДКА. Справа стосується процесуального опонента Осики — адвоката Віталія Білоуса, який ініціював розгляд дій члена РАУ на вищому рівні та послідовно відстоював інтереси комунального підприємства.

Згідно з наданою інформацією, проти Віталія Білоуса також відкрито дисциплінарну справу в КДКА Київської області, яка вже винесла рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і вже 2 травня 2026 року ВКДКА планує розглядати його апеляційні скарги на ці рішення.

Наявність цього факту відіграє критично важливу роль у розумінні функціонування сучасного адвокатського самоврядування. Ця обставина є прямим доказом головного постулату правової держави: перед законом та суворими правилами професійної етики всі є абсолютно рівними. Той факт, що юрист займає активну позицію щодо викриття серйозних порушень з боку впливового члена РАУ або захищає інтереси державних структур, не робить його недоторканним і не наділяє імунітетом. Система дисциплінарного контролю в адвокатурі працює об'єктивно, прискіпливо оцінюючи дії кожного фахівця незалежно від його поточної ролі в інших гучних процесах. Жоден суспільний статус, минулі заслуги чи роль викривальника не створюють індульгенції від перевірок на дотримання профільного законодавства.

Проте системна ситуація із Сергієм Осикою вимагає окремої, прискіпливої уваги всього суспільства та правоохоронної системи. Коли представник вищого органу адвокатського самоврядування, який за посадою повинен встановлювати стандарти етики для десятків тисяч колег по всій країні, систематично стає фігурантом справ про маніпуляції з документами, перевищення повноважень та масований тиск на державні установи під час війни, це перестає бути суто внутрішньокорпоративною проблемою адвокатури. Перетворення адвокатського запиту на інструмент вирішення сімейних майнових питань щодо елітної столичної нерухомості — це небезпечний прецедент. Ця ситуація потребує максимально жорсткої, всебічної та прозорої правової оцінки не лише від дисциплінарних палат, а й від уповноважених антикорупційних та правоохоронних органів України.

Редакція видання "Телеграф" продовжує уважно стежити за перебігом розгляду вищезазначених дисциплінарних проваджень. Ми й надалі оперативно інформуватимемо про рішення компетентних органів адвокатського самоврядування та реакцію правоохоронних структур, адже публічність у таких справах є ключовим запобіжником проти системних зловживань.