В Україні створять спеціальні центри вирішення проблем людей, – міністр розповіла про нову ідею влади

У вівторок, 19 березня на конференції в Києві "Громада для людей: місце, де хочеться жити", міністр соціальної політики України Оксана Жолнович розповіла про запуск таких соціальних послуг, яких раніше не існувало, і до яких тепер можуть долучитись громади. Серед них – створення Центрів формування життєстійкості, які в пілотному режимі вже працюють у деяких регіонах

Про те, чим будуть займатися ці центри, скільки їх буде в Україні, про розмір зарплат працівників Оксана Жолнович ексклюзивно розповіла "Телеграфу".

"Я не знаю, що робити"

– Ви сьогодні говорили про центри життєстійкості. Хотілося б пояснити нашим читачам, що це таке.

– Це дуже багатофункціональна послуга, що містить велику кількість компонентів. І створена вона не стандартно.

Що у нас зазвичай роблять, коли потребується якась послуга? Створюють юридичну особу, наприклад, установу. Набирають штат працівників. Наприклад, у нас є територіальні центри обслуговування населення. Їх створили по шаблону, всі знають, що в них мають працювати декілька соціальних працівників, перукар, чоботар, людина, що може прати одяг тощо. Але ж не завжди люди в громаді потребують саме цих послуг. Внутрішньо переміщені особи можуть потребувати соціального супроводу або перенавчання. Тому ми відійшли від тієї системи і кажемо: "Дивіться, можна все по-іншому зробити. Ви можете як громада забезпечити універсальне приміщення з залами для групових і індивідуальних занять. Ми допоможемо вам ці зали облаштувати. І для вас, бо ми хочемо підтримати наші громади, закупимо за державний кошт послуги фахівців".

Таких послуг буде декілька. Послуга життєстійкості – одна з них. Вона містить в собі декілька речей. По-перше, це фахівець, який зможе надати консультацію будь-якій людині, яка звертається: "У мене проблема, я не знаю, що робити".

– Яка це може бути проблема?

– Людина переїхала і не знає, як і які вона може отримати соціальні виплати чи допомоги. На жаль, загинув рідний на війні, і людина не знає, як отримати допомогу і чи оформити певні документи. Або потерпає від насильства і не знає, що з цим робити. Або людина живе в бідності. Це можуть бути різні запити.

Всі ці речі потребують різних шляхів вирішення. А фахівець центру проведе скринінг кожної ситуації.

– Це таке собі єдине соціальне вікно?

– Так, єдине соціальне вікно, щоб отримати базові послуги. Бо потім її будуть спрямовувати туди, де їй потрібна буде більш кваліфікована підтримка з погляду, наприклад, протидії домашньому насильству чи якихось інших послуг.

Але разом з тим в центрах будуть фахівці, які зможуть навчити в рамках групових занять, як протидіяти стресу, як не вигоріти. Що треба робити, якщо в тебе напад паніки або якісь інші стани, з якими ти не знаєш, як впоратися. І там вже будуть також не тільки індивідуальні навчання, а групові.

В чому користь групових навчань – бо будуть люди зі схожим до тебе досвідом. Наприклад, коли ми збираємо всіх працівників ЦНАПів, вони приходять і кажуть, що до кінця дня настільки втомлюються, що ненавидять людей – це реальність. Вони між собою це проговорюють. Кожен розказує про свій досвід, як він з цим справляється. Формується група взаємопідтримки. І дуже часто людям вже і не потрібна ніяка більш спеціалізована психологічна допомога. Вони самі один одному допоможуть вийти зі стану емоційного вигорання.

Так само – з групами родин, в яких загинули близькі. Або з групами ветеранів. В центрі буде працювати помічник ветерана, якого готує Міністерство ветеранів. Там будуть фахівці, які будуть працювати з батьками і дітьми. Вони будуть спеціально навчені, як допомогти родині боротися з викликами виховання дітей.

Наприклад, у всіх дітей є істерики раннього періоду. Я пам'ятаю, як мій син не хотів йти додому з прогулянки. Я завела його в квартиру, а він сперся на двері і так стояв там, не поступався, поки не заснув.

Я не знала тоді, як мама, що з тим робити. А в цих центрах будуть фахівці, які зможуть допомогти. Які скажуть, що це нормально, що ти не погана мама, просто у всіх дітей є такий період. Розкажуть, як на це реагувати, як правильно з дитиною взаємодіяти.

А потім настає другий період, коли дитина йде до школи. Коли вона сепарується від батьків. І це теж дуже болісний процес. А потім йде підлітковий період. На всіх цих етапах будь-кому з людей в громаді може бути потрібна підтримка.

Держава буде оплачувати роботу всіх потрібних фахівців

Є тут ще один важливий компонент – заохочення до соціального служіння, волонтерської активності. Багато людей хочуть це робити, але не завжди знають, як правильно і що насправді потрібно.

Є випадки, коли самі собі вигадують роботу, що може бути не завжди корисною. Наприклад, якщо ви на заході Україні наліпили вареників чи наробили олів'є і передаєте їх на схід, я не впевнена, що це дуже добра ідея. Доки ця їжа доїде, вживати її може бути ризиковано для наших військових.

Я не знецінюю нічию працю і допомогу, люди роблять це щиро. Але поруч із ними можуть жити одинокі бабусі, яким така допомога буде справді дуже потрібною. Навіть просто прийти, поговорити, якісь продукти принести.

Менеджерам платитимуть понад 20 тисяч гривень

– Яка кількість людей може бути залучена до роботи в цих центрах?

– Залежить від величини громади. В середньому в такому центрі за нашими розрахунками вісім працівників. Є більше чи менше. Це — саме в середньому.

Для початку ми хочемо, щоб у кожній громаді був хоча б один центр життєстійкості. А потім, звісно, для великих громад треба буде створити більше таких центрів.

– У працівників цих центрів буде конкурентна заробітна плата?

– Так. В рамках закупівлі ми ставимо більші заробітні плати, вищі кошти, щоб заохотити людей. Якщо це менеджер, який організовує, то це, наскільки я пригадую, понад 20 тисяч гривень.

– Після війни ці центри будуть перебудовуватись в сімейні?

– Ні, сімейні центри – це частина центрів життєстійкості. Консультування родин і створення сімейного простору буде частиною роботи цього багатофункціонального центру. Просто в частині підтримки родин з дітьми ми брали за приклад досвід Швеції і хотіли показати, звідки ці напрацювання і як вони реально працюють.

– Ви згадували сьогодні ще про проєкт чи послугу, на яку у держави поки що немає коштів і де ви просите підтримки, тобто фінансування громад.

– Я говорила про ветеранів, які повертаються з війни. І про нову послугу – допомогу їм у реінтеграції в сім'ю. Не всі люди готові прийняти себе з пораненнями. А дружина чоловіка готова прийняти його з пораненнями? Це дуже велика проблема. Тому ми розробили окрему програму, коли родина проводить 10 днів в санаторії із супроводом кваліфікованих фахівців – як відпочинок і реабілітація. На це у нас немає коштів. Ми маємо стандарт, навчаємо команди, але просимо громади для своїх ветеранів оплатити таку програму.

– Наскільки вони відгукуються?

– Ми говоримо з ними. Просто не всі розуміють важливість цієї програми. Але потрошку ми їх залучаємо і розповсюджуємо програму по Україні.

Чому пенсії не проіндексували, як обіцяли

– Ще одне болюче питання — підвищення пенсій на 8% замість 13%.

– Так, річ у тому, що мова йде саме про індексації пенсій. Ми влітку минулого року планували бюджет на 2024 рік. А вже зараз, наприклад, в березні, подали бюджетну декларацію на наступний 2025-й рік. В бюджеті ми прогнозуємо, тобто припускаємо, що буде з тією ж інфляцією. І от коли ми планували, ми припускали, що інфляція буде вищою. І, порахувавши, вирішили, що напевно нам треба шукати кошти, щоб проіндексувати пенсії на 13%. Але за результатами останнього кварталу минулого року ми побачили, що економіка зміцнилась. І, відповідно, змінились розрахунки.

Ми завжди говорили, що кінцеві цифри ми можемо визначити і назвати тільки в лютому. Ми бачимо звіти, які здаються в січні, рахуємо збільшення середньої заробітної плати, інфляцію за минулий рік. Остаточна цифра вийшла 8%. Це краще для нас, як для України, бо ми реально втримали нашу економіку і навіть наш прогноз виявився занадто песимістичним.