Інтерпайп Віктора Пінчука підтримує всіх мобілізованих з підприємства: це обов’язок

Службу в силах оборони пройшли 1200 працівників компанії Інтерпайп Віктора Пінчука. Мобілізований більше, ніж кожен десятий працівник.

Такі дані наводить видання NV у матеріалі до Дня захисників і захисниць, в якому аналізує, як великий бізнес підтримує працівників, які пішли на фронт.

Кожен з працівників Інтерпайпа, який вирішує стати на захист України, отримує персонального менеджера з компанії. Щойно почалося повномасштабне вторгнення, в Інтерпайпі створили спеціальний координаційний штаб, який опікується амуніцією для кожного мобілізованого, його постійним супроводом, лікуванням і реабілітацією в разі потреби.

"Коли працівник отримує повістку, координатори штабу зв’язуються з ним і дізнаються, яка допомога необхідна. А працівник у свою чергу знає, що він не залишиться сам на сам із війною, що він, як і раніше, — частина компанії. Зараз у кожної координаторки близько 200 підшефних", — розповіла PR-директорка Інтерпайпа, кураторка напрямку допомоги військовим Людмила Новак.

У разі поранення хлопцями починає опікуватися корпоративна поліклініка ІНТЕРПАЙП. Якщо необхідна реабілітація, за можливості поранених спрямовують на відновлення до центрів RECOVERY Фонду Віктора і Олени Пінчуків та допомагають із протезуванням.

Крім роботи з мобілізованими, штаб Інтерпайпа опікується їхніми родинами. Так, у 2024 році 150 дітей працівників, які зараз служать у війську, безкоштовно відпочивали у таборі в Карпатах. Не залишаються сам на сам зі своїм горем і родини загиблих.

Наразі Інтерпайп втратив 72 працівників, 28 працівників вважаються зниклими безвісти, ще п’ятеро осіб — у полоні. Родині кожного загиблого компанія виплачує одноразову допомогу в розмірі 100 тис. грн. Надалі з родичами залишаються на зв’язку: надають організаційну допомогу в оформленні виплат, на Новий рік та дні народження діти загиблих героїв обов’язково отримують подарунки та безкоштовно відпочивають у літніх таборах.

В Інтерпайпі вважають, що допомагати "своїм" на фронті — це не благодійність, а обов’язок.