Не георгіни і не гладіолуси: як українською правильно називати осінні квіти

Як говорити правильно, щоб зберегти чистоту мови

Попри різні заходи щодо популяризації української мови, а також ріст її популярності на тлі повномасштабного вторгнення Росії, чимало українців продовжують розмовляти російською або, намагаючись говорити українською, плутають слова.

Так, наприклад, називаючи квіти, українці несвідомо або свідомо користуються росіянізмами чи суржиком. Сьогодні ми спробуємо це виправити. Розберімося, як говорити правильно, щоб зберегти чистоту мови.

• Жоржини, а не "георгіни". У російській мові цю квітку називають "георгіна", але українською правильно казати жоржини. Вони розкішно цвітуть із літа і аж до перших заморозків.
• Чорнобривці або оксамитки замість "бархатці". Ці яскраво-жовті або помаранчеві квіти прикрашають клумби восени. Однак їх назва має бути чорнобривці, тоді як "бархатці" — це росіянізм.
• Косарики, а не "гладіолуси". Так, гладіолус це не росіянізм, так називається рід цієї квітки латиною, проте в українській мові є своя назва для цієї гарної рослини, то чому б її не популяризувати. Отже, не гладіолуси, а косарики.
• Троянди, а не "рози". Це доволі очевидно, проте багато українців називають троянди саме розами. Це неправильно.

Згадки про квіти в українській літературі:

Після того якось, на Маковія, Тося подала йому квітку-жоржину (Юрій Смолич).

Невеличкі хатки кругом дворища у наче гриби.., коло їх високі рожі, жовтогарячі чорнобривці, пахуча м'ята, м'ятий любисток, зелений барвінок (Панас Мирний).

На руках у неї палахкотить оберемок живих квітів, цілий сніп рясно зрошених росою її чорнобривців та петуній, гвоздик та царських борідок (Олесь Гончар).

По травистих схилах Кам’яних Могил ростуть косарики безкрилі (Український ботанічний журнал).