Причарував дружину незвичним вином: Василь Симоненко був не лише талановитим поетом

Його життя обірвалося трагічно, але він залишив незабутній слід у культурі України

8 січня 2025 року український поет, журналіст і активіст руху "шістдесятників" Василь Симоненко відзначив би свій 90-й день народження. Його життя тісно пов'язане з Черкасами, де він залишив глибокий слід у культурному житті.

Народившись 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині, Симоненко переїхав до Черкас після закінчення факультету журналістики у 1957 році. "Телеграф" знайшов цікаві факти з життя поета.

Квартира на Бульварі Шевченка: творча майстерня

З жовтня 1960 року до своєї смерті у 1963 році Василь Симоненко мешкав у затишній квартирі на бульварі Шевченка. Ця квартира стала місцем творчих зустрічей та натхнення для поета. Щоб отримати ключі від нової оселі, Симоненку довелося працювати на будівництві. Але саме у цій квартирі він писав свої найкращі твори, спостерігаючи за життям міста через вікно та слухаючи розмови сусідів.

Люся-малюся: перше й останнє кохання

У Черкасах Василь Симоненко зустрів свою першу і єдину любов — Людмилу, яку всі називали Люсею. Під час практики в редакції газети "Черкаська правда" поет закохався у молоденьку кур'єрку, яка стала для нього не лише коханою, а й музою. Їхнє кохання розцвіло серед газетних статей і творчих зустрічей. Симоненко зізнався їй у почуттях, промовивши: "Люся! Люся! Я боюся, що влюблюся". Ці слова стали символом їхнього щирого кохання, яке пережило всі труднощі.

Вино "Симоне": рецепт закоханого поета

Симоненко не лише писав вірші, але й вмів чарувати своєю майстерністю приготування вина з троянд. За словами його друга Миколи Сніжка, цей напій став символом його любові до Людмили. Під час відрядження в Тальне він навчився робити вино з троянд і вирішив використати цей рецепт для підкорення серця своєї обраниці. "Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, він купив кошик троянд, зробив з них вино і пригостив її", — згадував журналіст Сніжко. Поет називав своє фірмове вино "Симоне", а Людмилу — Люсьєн. Цей романтичний жест став частиною їхньої історії кохання.

Навесні 1963 року його стан здоров'я різко погіршився. У вересні поета госпіталізували, і лікарі діагностували рак нирок. У ніч проти 14 грудня 1963 року, у неповні 29 років, Василь Симоненко помер у черкаській лікарні.

Під час похорону до рук друзів поета потрапили його щоденники та архів, але в Україні ці твори не видавали ще 15 років після смерті поета. Лише через 30 років після загибелі Симоненка, в незалежній Україні, він отримав Шевченківську премію посмертно.

Раніше "Телеграф" розповідав, що Михайло Коцюбинський знав 9 мов, але так і не здобув вищої освіти. Загалом його житті погано вписувалося в тодішні стандарти.