У неї Шевченко закохався за пів року до смерті: ким була Ликера Полусмак і як склалася її доля

Її образ, оточений романтичними та трагічними обставинами, не лише вплинув на особисте життя митця, але й став джерелом натхнення для творчості. Це захоплення надихнуло Шевченка на низку віршів, які відображають його мрії про сімейне щастя.

Остання жінка, яку полюбив Тарас Шевченко – Лікера Полусмак, залишила значний слід у біографії поета. Хоча їхні стосунки завершилися трагічно та швидкоплинно, вона стала важливим джерелом емоційного переживання та творчого натхнення. Дослідники виявляють особливий інтерес до цього роману, розглядаючи його не лише як особисту драму поета, а і як один із ключових моментів, що вплинув на його поетичну творчість.

Знайомство з Ликерою Полусмак

Ликера Полусмак, 20-річна кріпачка поміщика Миколи Макарова, зустрілася з Шевченком у 1860 році в домі поміщиць Карташевських у Петербурзі. Дослідниця Маріетта Шагінян описує її як "фатальний тип" для поета, порівнюючи з іншими жінками в його житті, такими як Оксана та Марія Максимович. Сучасники характеризували Ликеру як "молоду, свіжа, трохи грубу" з "чудовим білявим волоссям" і певною гордовитістю.

Романтичні стосунки

Шевченко, вражений красою та молодістю Ликери, почав активно дарувати їй подарунки: тканини для суконь, капелюшки, сережки та навіть Євангеліє в білій оправі. Протягом ста днів знайомства він витратив значну суму грошей на дівчину. Однак їхні стосунки закінчилися через підозри у флірті Ликери з іншими чоловіками. Після розриву поет вимагав повернути всі свої подарунки і навіть спалити їх.

Ликера Полусмак вийшла заміж за перукаря Яковлєва, оселилася в Царському Селі та працювала швачкою. Проте в шлюбі вона так і не знайшла щастя. У 1904 році, після смерті чоловіка, залишивши дітей у Петербурзі, вона переїхала до Канева. Померла у місцевій богадільні в лютому 1917 року, лише кілька днів не доживши до початку революції.

Суперечливі думки про Ликеру

Дослідники, такі як Анатолій Ткаченко, вважають, що негативні відгуки про Ликеру були наслідком пліток і заздрості оточення Шевченка. Вони стверджують, що обидва — і Ликера, і Шевченко — стали жертвами соціальних стереотипів та тиску з боку суспільства. Ликера сама заперечувала чутки про те, що Шевченко був п'яницею або жорстоким чоловіком.

Вплив на творчість

Попри драматичний кінець їхніх стосунків, Ликера залишила помітний слід у творчості Шевченка. Він написав низку віршів, відомих як "Ликерин цикл", які відображають його мрії про сімейне щастя та глибокі переживання. Вірші "Барвінок цвів і зеленів…" та "Ликері" стали свідченням його емоційного стану після розриву.

Історія кохання Тараса Шевченка та Ликери Полусмак є складною і багатогранною. Вона демонструє не лише особисту трагедію поета, але й соціальні проблеми того часу. Через призму цього кохання можна краще зрозуміти не лише самого Шевченка як митця, але й контекст його епохи.

Раніше "Телеграф" розповідав, що насправді Шевченко був душею компанії та зробив приголомшливу кар'єру. Міф про сумного старця не відповідає дійсності.