Не наряджали ялинку і не чекали курантів: як українці святкували Новий рік сотні років тому (фото)

Святкування Нового року наших предків у давнину сильно відрізнялося від сучасного — дата, традиції та зміст змінювалися залежно від культури та часу. Вони не наряджали ялинку і не чекали бою курантів, але мали власні ритуали цієї святкової ночі.

Що потрібно знати:

• Новий рік відзначали у дні сонцестояння, навесні, 1 вересня, 13 січня, а пізніше – 1 січня
• Люди вірили в присутність духів предків та нечистої сили у святкову ніч, і намагалися їх задобрити
• Головним символом свята був дідух, а не ялинка – він означав достаток та врожай

У цьому матеріалі "Телеграф" розповідає, яким був Новий рік багато років тому та які головні відзнаки можна відстежити від святкування у ті дні до наших.

Наші пращури вважали, якщо в цей день погода буде похмурою, то й у цей день буде свято. Люди відзначали "народження нового сонця", коли кожен наступний день ставав довшим.

У давніх слов’ян Новий рік припадав на весняне рівнодення, на початку березня. Свято було пов’язане з пробудженням природи, вогнем, сонцем та родючістю. Люди водили хороводи, палили багаття і просили богів про добрий урожай.

З XV століття на українських землях, де сповідалося християнство греко-візантійського церковного обряду, Новий рік почали святкувати 1 вересня. При цьому території сучасної України, що входили до складу Великого князівства Литовського, на той час Новий рік почали святкувати 1 січня.

Григоріанський календар на всіх територіях України було запроваджено лише у 1918 році і Новий рік почали святкувати разом із усією Європою. Через різницю між юліанським та григоріанським календарем, день, в який більшість українців святкували Новий рік, став не 1 січня, а 13 січня, тому цей день тепер називають Старим Новим роком.

Щедрий вечір

Вечір 31 грудня (за григоріанським календарем — 13 січня) у народі називали Щедрим вечором. Цієї ночі вважали особливою і навіть магічною, тому дівчата ворожили на свою долю. Наприклад, вивішували за вікно ключі – якщо вони починали дзвеніти, вірили, що в новому році дівчина вийде заміж.

У новорічний вечір українські дівчата та жінки зазвичай ходили щедрувати. Щедрівки за своїм змістом нагадували різдвяні колядки — ними людям бажали багатого врожаю, щасливої долі, кохання та міцної родини.

Традиції

Серед українського селянства аж до початку ХХ ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Вважалися, що в цей час прокидалася і ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Наші пращури вірили, що на святах присутні душі померлих родичів, яких теж боялися і намагалися умилостивити. Було уявлення про те, що в новорічну ніч відкривається небо і Бог може попросити будь-що. Також досить довго жила віра у те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому ґрунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження.

Академік, директор Інституту народознавства НАН України Степан Павлюк розповів в інтерв’ю РБК-Україна, якими були раніше за традиції на Новий рік.

"Десь активно водили Маланку (йдеться про давній український обряд щедрування напередодні Нового чи Старого Нового року з традиційним перевдяганням у маски та фольклорних персонажів, — Ред.). Десь переважали жіночі групи щедрівників, десь — дитячі", — повідомив він.

Напередодні Нового року — на Щедрий вечір — українці влаштовували спільну вечерю, потім могли йти в гості до родичів, сусідів.

"А от посівати на Новий рік переважно ходили хлопчики. Дівчаток спочатку не приваблювали. Пізніше з’явилися змішані групи", — зазначив фахівець.

Також він додав, що за радянських часів влада популяризувала Новий рік з курантами опівночі, щоб відвернути увагу від Різдва.

Тим часом традиція прикрашати ялинку в українців з’явилася не так давно — приблизно на початку XX століття.

"Справді, у якийсь момент цей ритуал дійшов до нас. Це було естетично та цікаво – у контексті прикраси. Але сторіччя тому це не було масовим", – каже Павлюк.

Він зазначив, що "ялинка тоді не стала важливішою за головні ритуальні символи Різдва, зокрема дідуха".

"Ялинка була ще одним елементом, яким можна було доповнити Святвечір", — підсумував академік.

Найбільш традиційним "новорічним деревом" для українців є дідух. Дідух – це переважно останній сніп із поля, який символізував добробут, щастя, успіх та рясний урожай у новому році. Ставити дідуха було прийнято на Різдво. Його нічим не прикрашали. Ця традиція характерна не лише для України, а й для інших землеробських регіонів Європи.

Прикмети та ворожіння

Були численні новорічні прикмети та ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивились на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярі, якщо з півночі на озимі. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього на вулиці залишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса тощо. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб.

"Маланка"

У новорічний вечір у деяких регіонах України — на Поділлі, Буковині та Придністров’ї — був поширений обряд водіння "Маланки".

Головного персонажа, Маланку, зазвичай грав переодягнений у жінку чоловік. Іноді поруч із нею з’являвся і "Василько" — роль якого, навпаки, виконувала жінка, переодягнена в чоловіка.

Під час обряду "Маланка" заходила до хати під пісню і ніби прибирала в хаті, а насправді могла щось перевернути і десь посмітити. Також у новорічний вечір "Маланка" могла щось украсти у господарів будинку, наприклад, курку.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що подарувати на Новий рік коханим, дітям, батькам та друзям ціни та ідеї для новорічних подарунків.