Камери замість келій. В серці Львова є тюрма, яка раніше була монастирем (фото і відео зсередини)

В Україні тюрми часто розміщували у церквах та монастирях. Деякі з них там досі працюють. "Телеграф" розкаже про діючий пенітенціарний захід в центрі Львова та дві історичні церкви, які такі "орендарі" призвели до руйнації.

"Бригідки" у Львові

Найстаріша в'язниця України розташована у Львові — гостей міста може здивувати сусідство — за 5 хвилин від Оперного театру у будівлі колишнього римо-католицького монастиря жіночого ордена Святої Бригіди досі діє СІЗО. Цікаво, що будівля на вулиці Городоцькій 20 не відділена від вулиці високим парканом чи іншими подібними атрибутами. Її називають Бригідки, а історія цієї в'язниці сповнена моторошних деталей.

Зазначимо, що монастир на в'язницю перетворили за часи Австро-Угорської імперії. Перший дерев’яний монастир на цьому місці збудували у 1614 році. Наприкінці XVIII століття австрійська влада ліквідувала монастир, а в 1785 році його будівлі пристосували під чоловічу в’язницю. Колишні келії перетворилися на тюремні камери.

Упродовж ХІХ століття в’язницю неодноразово перебудовували, зокрема звели нове крило з боку вулиці Городоцької. Попри це, "Бригідки" були переповнені. Камери, розраховані приблизно на тисячу осіб, постійно утримували значно більше в’язнів — наприкінці ХІХ століття їх кількість сягала близько 1500. В’язниця набула репутації однієї з найпереповненіших і найжорсткіших у Галичині, що неодноразово призводило до бунтів.

У міжвоєнний період, за польської влади, "Бригідки" залишалися однією з найбільших тюрем регіону. На внутрішньому подвір’ї регулярно виконували смертні вироки, попри те, що на території одночасно діяли каплиця, шпиталь і школа. Після приходу радянської влади у 1939 році в’язницю перейменували на тюрму № 4. У період відступу Червоної армії влітку 1941 року тут, як і в інших львівських тюрмах, відбувалися масові страти політичних в’язнів, здійснені органами НКВС. Частину жертв поховали у братських могилах за містом. На 10 червня 1941 року у цій тюрмі знаходилося 706 в'язнів — чоловіків і жінок, з яких 324 були піддані тортурам до смерті або розстріляні з 24 по 28 червня.

У повоєнний радянський час "Бригідки" знову використовували як місце виконання смертних вироків. Страти проводили таємно, а інформацію про них приховували від громадськості. Лише наприкінці 1980-х років цю практику припинили. Сьогодні в колишньому монастирі та тюрмі розташований Львівський слідчий ізолятор № 19.

Сокальський монастир та колонія № 47

Монастир бернардинів з оборонними мурами і вежами звели у 1604-1649 в селищі Жвирка Сокальського району Львівщини. Після того, як польська влада пішла з цієї території, спочатку в приміщенні відкрили "Дім інвалідів", а потім в 1958 чоловічу в'язницю — для особливо жорстоких злочинців. Сидів тут перший кілер України — Георгій Суворов. В 2012 році в колонії почалась сильна пожежа, яка серйозно пошкодила дах. За кілька років приміщення повернули громаді.

Шосткинська колонія № 66 та зруйнована усипальниця Скоропадських

У 1962 році на території колишнього Гамаліївського Харлампіївського жіночого монастиря на Сумщині створили Шосткинську виправну колонію суворого режиму №66. Її розмістили безпосередньо в історичних монастирських будівлях і храмах — зокрема, собор Різдва Богородиці розділили бетонними перекриттями на три поверхи й перетворили на виробничі цехи та ПТУ. Під час облаштування зони було зруйновано й частково залито бетоном поховання гетьманського роду Скоропадських, а більшість надгробків і склепів знищено.

Колонія призначалася для особливо небезпечних злочинців — убивць, ґвалтівників і грабіжників. Тут одночасно утримували понад 1000 засуджених, а в пікові періоди — до 2500 осіб. У межах "оптимізації" пенітенціарної системи колонію поступово законсервували, а у 2018 році з неї вивели останнього в’язня.

Раніше "Телеграф" розповідав, що і в сучасній Україні чимало відомих закладів відбування покарань. Серед них — колонія в Харкові, де сиділа Юлія Тимошенко.