Не проблема, а перевага: як бізнесу стати партнером для ветерана - Юрій Гудименко

Український блогер та ветеран поділився ідеями про взаємодію з людьми, що пройшли війну

Сьогодні український бізнес стикається з новими викликами у питаннях взаємодії з працівниками, які пройшли війну. Зрозуміло, що багато мобілізованих з часом повертатимуться до своїх робочих місць. Однак підходи до комунікації та підтримки потребують мудрості від керівників. Адже помилкове ставлення може викликати нерозуміння, конфлікти або навіть знизити мотивацію ветеранів та ефективність роботи.

Неприємні висновки

Нещодавно мав честь бути запрошеним у статусі експерта на захід "Діалоги про майбутнє. Бізнес і війна", організований медіахолдингом NV. Мене попросили оцінити кейси українських компаній щодо їхньої адаптації до роботи в умовах війни та підтримки ветеранів серед працівників.

Так от, читаючи анкети від роботодавців, я помітив одну тенденцію: у багатьох відповідях простежується тон комунікації, який міг би бути характерним для повідомлень про пандемію COVID-19. Іноді здавалося, що люди говорять про ветеранів так, наче це певна "проблема", з якою треба боротися. Наприклад, головним досягненням вважають побудову спеціальних туалетів для людей з протезами. Це свідчить про те, що в головах деяких менеджерів сприйняття ветеранів є викривленим.

Ми повинні пам’ятати: ті, хто пішли на війну, не "підхопили повістку" через власну неуважність або неправильну поведінку. Вони свідомо вирішили стати на захист держави. І для компанії такі люди – іміджевий потенціал.

Є інші випадки, коли бізнес свідомо уникає слів "війна", "військовий", "мобілізований" або "загиблий", вигадуючи нові слова для заміни цих термінів. Звісно, слово "війна" страшне, але ховатися від реальності — не вихід. Важливо називати речі своїми іменами. Уникати цього – значить применшувати вагу мужності та стійкості українців.

Поради ветерана

Я зібрав ключові рекомендації, які допоможуть бізнесу ефективніше працювати з колишніми військовими та сприяти їх швидшій реінтеграції.

1. Гордість за співробітників-ветеранів

Перше, що має зробити кожна компанія, — це пишатися тим, що в колективі є люди, які воювали за Україну. Ветерани не є "проблемою", яку потрібно вирішити чи уникати. Співробітники, які повернулися з війни, потребують вашої тактовної підтримки та поваги, і найкращий спосіб її показати — це висловити гордість за них на всіх рівнях комунікації.

Якщо вам потрібен хороший приклад, подивіться на позиціювання такого міжнародного гіганта, як Nike. Їхня компанія робить усе можливе, щоби підкреслити свій зв'язок з ветеранами, акцентуючи на тому, що один із її засновників також має військовий досвід. Це ідеальний тон для компаній, що прагнуть побудувати гідну культуру поваги до ветеранів. Гордість, а не байдужість — ось ключове правило.

2. Не боятися називати речі своїми іменами

У роботі з ветеранами важливо не ховатися за вигаданими словами чи евфемізмами. Слова "війна", "ветеран", "поранений" мають бути у вільному вжитку в корпоративній комунікації. Вигадувати нові терміни для того, щоб уникнути гострих тем — це неправильний шлях, який свідчить про відсутність реального розуміння проблеми. Така політика тільки віддаляє колектив і знижує рівень довіри.

Називати речі своїми іменами — це прояв поваги до ветеранів і чесність перед самими собою.

3. Впроваджувати дієві програми підтримки, а не для галочки

Одна з найбільших помилок бізнесу полягає у створенні формальних програм підтримки, які насправді є недоступними або працюють не так, як потрібно ветеранам. Наприклад, програми психологічної допомоги, які вимагають складної бюрократії чи подання заявок через керівництво, часто стають просто галочкою у звітах HR-відділів. Вони не працюють.

Уявіть, що ветерану без вищої освіти, який проживає в селі чи невеликому містечку, потрібно написати заяву на когось з адміністрації компанії та визнати, що у нього ПТСР. Він не робитиме цього, адже боятиметься наслідків: переживатиме, що про нього подумають люди, чи не загрожуватиме це звільненням.

Це проста реальність. Потрібні механізми підтримки, які мотивують ними скористатися, доступні для кожного працівника. Програма має працювати для людей, а не бути формальністю на папері.

4. Підходити до питання персоналізовано, а не проєктно

Війна зачепила людей із різних прошарків суспільства, тому кожен ветеран має свій унікальний досвід і потреби. Стандартні підходи можуть працювати для когось, але не для всіх. Бізнес повинен враховувати індивідуальні особливості кожного ветерана. Це стосується як психологічної підтримки, так і інших кроків інтеграції до робочого колективу.

Необхідно будувати персоналізовані стратегії. Наприклад, хтось потребує допомоги, а для когось найкращим рішенням стане повернення до роботи на звичних умовах, щоб не відчувати себе "особливим".

5. Покращення комунікації з ветеранами

Відкритість і прозорість у комунікації на всіх рівнях — запорука успіху. Важливо не тільки говорити ветеранам, що вони цінні для компанії, але й підтверджувати це реальними діями. Не бійтеся розповідати, що підтримка і створення можливостей для колишніх військових — важливий аспект вашої корпоративної культури.

Отже, робота з ветеранами — це не просто соціальна відповідальність бізнесу, це можливість побудувати сильну, патріотичну команду, яка допоможе вашій компанії розвиватися. Від вас залежить, як скористатися цим ресурсом. Будете сприймати як проблему – отримаєте проблему.

Називайте речі своїми іменами, виявляйте емпатію та гордість за тих, хто захищав нашу країну. І ви побачите, як багато можна досягти, якщо до ветеранів ставитися як до рівних і цінних співробітників. Вони не просто люди, які пройшли війну, але й ті, хто можуть змінювати нашу країну на краще тут і зараз.