Україні знову необхідно мати ядерну зброю: погляд із Ізраїлю - Ігаль Левін

Ведучий ізраїльський військовий оглядач Амі Рохкес Домбе про те, чому Україні необхідно знову обзавестися своїм ядерним арсеналом.

Протягом десятиліть міжнародна спільнота вселяло в Україну небезпечну ілюзію: відмову від військової могутності в обмін на "гарантії безпеки". 1994 року це був Будапештський меморандум, який обіцяв суверенітет в обмін на ядерне роззброєння. У 2014 році цей документ виявився марним. До 2022 року стало зрозумілим, що ціна стратегічної наївності вимірюється річками крові.

Настав час перестати грати з майбутнім України крізь рожеві окуляри західної дипломатії. Ми повинні поглянути в обличчя гіркої реальності: єдине довгострокове рішення для запобігання знищенню України — це володіння власним ядерним потенціалом, що стримує.

Головний контраргумент завжди — "американський захист". Але давайте будемо чесні: Білий дім не має наміру вступати у пряму війну з Росією. Вашингтон буде відправляти ракети, ділитися розвідувальною інформацією та вводити санкції, але він ніколи не ризикне Нью-Йорком чи Чикаго заради Києва, чи Харкова.

Для Сполучених Штатів Україна – важливий інтерес; для Володимира Путіна – екзистенційна одержимість. У цій "асиметрії волі" російська сторона завжди матиме перевагу в ескалації, поки зберігає ядерну монополію в регіоні.

Щобільше, ми маємо визнати властиві демократії обмеження. Навіть якщо нинішня адміністрація присягне підтримувати Україну "стільки, скільки потрібно", хто може гарантувати політику адміністрації через три, п’ять чи десять років? Американська політична динаміка змінюється, ізоляційні голоси стають все гучнішими, і увага Вашингтона легко відволікається на Далекий Схід або внутрішні кризи. У Кремлі плани вимірюються десятиліттями. Путін або його наступник можуть просто чекати, доки терпіння Заходу випарується.

Коли у вас немає незалежної здатності захистити себе, ви не суверенна держава — ви заручник доброї волі інших.

Український ядерний арсенал буде не інструментом війни, а інструментом її запобігання. Це єдина мова, яку розуміє Путін. Він створює "симетрію страху": якщо Москва знає, що відновлення вторгнення означає пряму загрозу її власному існуванню, захоплення Києва перетворюється з тактичної мети на стратегічний кошмар.

Світ кричатиме проти "поширення ядерної зброї", але правда в тому, що саме Захід загнав Україну в цей кут. Коли ви кидаєте країну, позбавивши її оборони, ви втрачаєте моральну перевагу, що дозволяє критикувати її пошуки єдиної дійсно працюючої страховки.

Мир не буде досягнутий за допомогою самітів у Брюсселі чи порожніх обіцянок із Вашингтона. Мир буде досягнутий лише тоді, коли Росія зрозуміє, що ціна перетину кордону – це кінець шляху для всіх.

Джерело: пост Ігаля Левіна у Фейсбуці.