Відлітають у вирій лелеки: чому Грицик та Одарка відпустили своїх дітей самих

Хто залишився господарювати в гнізді зіркової пари буслів

Коли навесні прилітають лелеки, це одразу ж усі помічають. А коли вони відлітають, цього ніхто не бачить. Удень чи вночі, зранку чи ввечері? Бозна. Хтось спостерігав у небі зграю лелек, як ключ журавлів? Навряд. Навіть науковці Національного природного парку "Пирятинський", які вже три сезони ведуть цілодобове відеоспостереження за гніздовим життям пари лелек, що віддавна облюбувала стовп у селі Леляки, й ті не помітили, як їхні "піднаглядні" полишили природоохоронну територію. Частково тому, що стаціонарна камера фіксує лише те, що відбувається у гнізді.

Просто одного вечора ніхто з господарів у ньому не з’явився. Тож так і записали: "Імовірно, Грицик відлетів 14 серпня, а Одарка — 16-го".

Чекатимуть з моря погоди

— То все байки, що, як казала моя бабуся, чорногузи прилітають на Благовіщення й відлітають 19 серпня, — говорить доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат біологічних наук, за сумісництвом провідний науковий співробітник Національного природного парку "Пирятинський" Анатолій Подобайло. — Навіть за час наших спостережень Грицько прилітав то 19-го, то 20-го березня, а цьогоріч Одарка повернулася одна 22 березня. За пару днів вона прийняла "залицяння" молодого самця, якого спільнота YouTube-каналу "Лелека Грицько" назвала Грициком.

Загалом переліт птахів — це природне явище. Вони збираються у невеликі групи й чекають сприятливих погодних умов. І як тільки "зловлять" теплі висхідні потоки повітря, відлітають. Використання цих потоків дозволяє їм долати сотні кілометрів, майже не витрачаючи енергії на махання крилами.

Менші летять трошки раніше, дорослі — пізніше. Скажімо, троє дітей Одарки і Грицика, як ми припускаємо, відлетіли 24 липня, а одне — Ірпінь — ще двічі повертався у гніздо. Відліт молодняку стався приблизно на тиждень раніше, аніж у попередні сезони. А їхні батьки вирушили в дорогу, коли хвиля мігрантів уже спала. Тобто переліт не є сімейною традицією.

Така варіабельність міграції забезпечує стійкість виду. З природної точки зору летіти в одній зграї нераціонально і небезпечно. А так, якщо одна група загине по дорозі, то інша виживе.

— Куди пролягає їхній маршрут?

— У Південну Африку, звичайно. Лелеки з наших країв летять вздовж Дніпра на південь, огинають Чорне море через Румунію, Болгарію, потім — на Близький Схід (Ліван, Ізраїль) й до Африканського Рогу. Облетівши Сахару зі східного боку, розосереджуються по Південній Африці. Деякі по дорозі зупиняються в Південному Судані, деякі осідають в Ефіопії.

— І скільки часу займає така довга дорога?

— Понад місяць. Все залежить від погодних умов. Адже птахи можуть подовгу сидіти в одному місці, очікуючи попутного вітру.

— На що орієнтуються молоді птахи в польоті? Як вони знаходять маршрут?

— Шлях у теплі краї в них у генах. Це інстинкт. До того ж вони летять у зграях з дорослими чужими лелеками. А орієнтуються за сонцем і зорями, магнітним полем Землі, рельєфом місцевості (річки, гори).

— Лелеки гніздяться в Африці?

— А навіщо їм це робити, якщо вони не виводять там потомства? Тамтешній посушливий клімат, дефіцит води та їжі не сприяють вирощуванню пташенят. До того ж збудувати гніздо справа непроста. Тож навіщо витрачати енергію? Легше ж на дереві пересидіти…

— Анатолію Віталійовичу, а чи зміщує приліт-відліт лелек глобальне потепління?

— Протягом двох-трьох років це непомітно. А якщо проаналізувати останні років тридцять, то бачимо, що перелітні птахи, не тільки лелеки, почали прилітати до нас дещо раніше й пізніше відлітати. Хоча осіння міграція менш помітна. Адже чим раніше прилетіла пара, тим у неї більше часу виростити здоровий молодняк. Пізніше прилетів лелека — не знайшов гнізда, і тоді тиждень-два, а той й три мусить тягати гілля, щоб його збудувати. А це ризик, що малеча не встигне зміцніти до періоду міграції. Тому кожен день дуже важливий.

— Навесні, коли прилітають лелеки, дуже часто бувають морозні ночі й випадає сніг. І люди завжди хвилюються за бідних птахів, які, бажаючи зігрітись, ховають одну ногу в пір’я на животі…

— Дійсно, стоячи на одній нозі, великі птахи витрачають менше енергії й зберігають тепло. Вони легко тримають баланс завдяки особливій будові кінцівок. А густе оперення допомагає їм витримувати низькі температури до -3°C. Куди важливіше — наявність їжі, адже при замерзанні ґрунту і водойм вона стає недоступна.

Як цуценя англійського бульдога з’явилось у лелечому гнізді

Харчування буслів — предмет особливих розмов у чаті. Батьки годують малечу зранку до вечора. Спочатку — черв’яками, личинками, жучками, а згодом — жабами, мишами, вужами й навіть зайченятами, як було цього сезону.

Анатолій Подобайло говорить, що в їжі лелеченят цьогоріч переважали все ж дощові черв’яки, оскільки було достатньо вологи, і вони були найдоступніші. Одарка з Грициком носили дітям личинок, жуків. Далі були жаби й вужі. Цього сезону вужів було явно більше, аніж попереднього.

— Лелеки — це хижаки, які стоять на верхівці ієрархічної піраміди. Хижак — це маркер здоров'я екосистеми, — продовжує пан Анатолій. — Вони харчуються, перш за все, природними видами і ресурсами, що мають надмірну чисельність, відтак, найдоступніші.

Лелеки навмисно не вишукують ту чи іншу "жертву", щоб її з’їсти. Якщо вужів розвелося більше, то вони, звісно, стали частіше потрапляти буслам на очі, й на їхнє полювання не треба було витрачати зайвої енергії. Таким чином, лелеки регулюють стабільність екосистеми.

— Мене дивує, як дорослий птах може принести довгого вужа у стравоході.

— Та як? Піймав рептилію, тріпонув, шию переламав й ковтнув уже нерухому. Річ жорстока, але так є. Питання ж не в довжині здобичі, а в масі. Тому лелеки несуть їжу переважно не в дзьобі, а в стравоході, щоб центр маси тіла не дуже зміщувався до передньої частини.

— А зайченята стали здобиччю леляківських лелек уперше за три роки спостережень?

— Дійсно, раніше ми такого не бачили. Видно, Одарка з Грициком десь натрапили на вуханів. Четверо чи п’ятеро принесли у гніздо.

— Певний час тому в інтернеті з’явилася інформація про те, нібито лелеки принесли у гніздо цуцика англійського бульдога. Це начебто сталося на Волині. І цьому є відеопідтвердження. Таке може бути?

— Штучний інтелект може що завгодно. Цуценя точно нереальне, це чітко видно. А наші люди не завжди вміють відрізнити правду від "казки" й підхоплюють найдурнішу "сенсацію".

— На офіційній сторінці парку часто з’являлися відео про життя Катрусі — найслабшого з пташенят, яке Грицик у двотижневому віці намагався вбити перед відеокамерою, а потім виніс із гнізда на сусідній город. Завдяки стріму нещастю вдалося запобігти і пташеня аж до самого відльоту у вирій знаходилось під опікою співробітників реабілітаційного центру "Садиба Нюшанік" під Києвом, де виходжують птахів і повертають їх у природне середовище. Так от, мене вразило меню маленького пташеняти, яке складалося з одноденних курчат і величеньких карасиків. Тому спитаю, чи у природному середовищі лелеки не полюють на домашніх курчат?

— Думаю, реабілітаційний центр співпрацює з інкубатором чи птахофермою, які постачають їм відходи виробництва. Звісно, Одарка чи Грицик могли б схопити й курча на обід. Але ми такого не спостерігали, а селяни не скаржились. Втім, за інших буслів з Національного парку (а в нас 80 їхніх гнізд) ручатися не буду.

"Позаурочний" секс

Наша розмова з доцентом Подобайлом знову повертається до гніздового життя лелек.

У попередньому інтерв’ю "Телеграфу" він розповідав про те, що напередодні відльоту родина цих птахів розпадається й у її гнізді можуть жити чужинці, а самі господарі — ночувати на стовпі неподалік. Чому так відбувається, на думку науковця, достеменно ніхто не знає.

— Загалом лелеки досить агресивні птахи у поведінці між собою, — каже вчений. — Дорослих чужинців вони одразу проганяють, якщо ті намагаються зайняти їхню територію, бо їхнє завдання — виростити там нащадків, передати гени наступним поколінням. Але в їхніх поведінкових реакціях, я так розумію, "зашито" не атакувати молодих, оскільки вони не становлять їм ніякої конкуренції. І загалом толерантне ставлення до молодняку в цілому сприяє виживанню виду.

А молоді птахи сідають у чуже гніздо, бо це безпечно і звично для них.

— Ще хотіла б акцентувати на такому моменті, як спарювання Грицика й Одарки після того, як діти вилетіли з батьківського гнізда. Пригадую, ви колись говорили, що після яйцекладки статеві залози лелек зменшуються в багато разів і знижують активність, анатомічні відмінності між ними згладжуються. Так у моногамних птахів закладено природою.

— Це дивно, але це факт. Відеокамера не бреше. У серпні в Одарки був сексу і з Грицьком, і з Грициком. Певно, вплинуло те, що у цей час тривалість дня зменшується й стає близькою до весняної, коли вони розмножуються. Це може стимулювати інтенсивність роботи статевих залоз. По-друге, цьому може сприяти й те, що пташенята вилетіли, самець і самка лишились наодинці… Але це залишкові явища. Відомі науковці з Канівського природного заповідника Віталій та Євгенія Грищенки фіксували навіть відкладення яйця в такий пізній період, але без висиджування. Вчені вважають, що це зміцнює сім'ю, прив'язує кожного з партнерів до гнізда, сприяє швидшому їх поверненню до нього.

У нашому випадку спарювання було, а яєць — ні.

— Одарка й цього року утримала статус багатодітної матері?

— Так. Цього сезону лише вони з Грициком вивели п'ятеро пташенят. І лише у п’яти гніздах з 80 ми зафіксували по четверо дитинчат.

Горобці нікуди не зникли

— Про які ще цікаві цьогорічні спостереження ви можете розповісти?

— Це ще не наукові висновки, а просто констатація факту: лелече гніздо — ціла екосистема. В ньому виводяться безхребетні й живуть кілька видів птахів. Ми спостерігали, як чорногузи дістають з глибини гнізда личинок, вірогідно, бронзівок, а, можливо, навіть і жука-носорога. Після відльоту господарів до гнізда навідувалося не менше, як десяток видів дрібних птахів: плиска, ластівки, синиці, дрозд, одуд, кілька видів вівчариків… Хтось із них шукає там якусь поживу для себе, а хтось краде будівельний матеріал для свого гнізда, як-от горобці. А хтось просто сідає на відпочинок під час перельоту.

— До речі, про горобців. Судячи з того, як вони "окупували" гніздо Грицика й Одарки, ці жевжики нікуди не зникли…

— Чомусь усі хочуть сенсації. Як підняли паніку в публічному просторі: "Ой, пропали горобці!" Та ніде вони не пропали! Ну, хіба, зменшилась їхня чисельність, може, на третину. Але це нормальні хвилі чисельності, характерні для будь-якого виду дикої природи.

У гнізді Одарки й Грицика живуть та розмножуються лише горобці хатні. Періодично з'являються польові. Але останні селяться у закритих місцях — у дуплах, наприклад.

— Хатні й зимуватимуть у гнізді?

— Лише до холодів, а потім знайдуть тепліше місце.

— До речі, де переважно гніздяться лелеки? На стовпах?

— Раніше гніздились на хатах і на деревах. Але їм потрібен зручний підліт, якого дерево дуже часто не дає, а придатних для гніздування солом’яних чи очеретяних дахів давно немає. Тому опори ліній електропередач виявилася для них найкращими, не зважаючи на ризики враження струмом.

Зокрема, в нашому парку три чверті лелечих гнізд знаходяться на стовпах, значна частина — на водонапірних вежах, кілька — на деревах і два — на хатах. Тенденція до збільшення числа гнізд на ЛЕП тримається.

— Лелеки відлітають від нас найраніше?

— Найраніше відлітають болотяні крячки, як мені здається. Їх уже в липні немає. Прилетіли, відгніздувалися і втекли. Одуда ми вже не бачимо. Поки що лишаються бджолоїдки, ластівки, вівчарики. Та й поодинокі лелеки все ще зустрічаються.

— А чи вплинула війна на переміщення популяції чорногузів подалі від зони бойових дій?

— Якщо війна й має на це якийсь вплив, то незначний. Річ у тому, що південний схід України — це крайні точки ареалу буслів, і там їх небагато.

— До наступного сезону почистите лелече гніздо, з якого ведеться стрім?

— А з якого дива? Птахи ж якось жили в ньому до того, як ми запустили з нього онлайн-трансляцію. Єдине що, коли зніматимемо камеру до весни, заодно установимо дренаж, щоб у гнізді не збиралася вода. Цей сезон був дощовий, пташенята під кінець дуже сильно втоптали будівельний матеріал, й у гнізді почала утворюватися калюжа. Для здорових птахів це не загрозливо, а для малих не бажано.

Спостереження триватимуть і далі.

Фото, відео зі сторінки "Лелека Грицько" та Ірини Саражинської у Facebook, інтернет-видання "Зміст"