Батько намагався вбити дитину перед відеокамерою: подробиці драми у гнізді "зіркових" Одарки та Грицика

Під обід у п’ятницю, 23 травня, у гнізді зіркової лелечої пари Одарки та Грицика, на очах сотень глядачів, які спостерігають за цілодобовим стрімом, розігралася справжня драма. У цей час молодий батько, який залишався на "хазяйстві" з п’ятьма пташенятами, котрим від народження було всього два тижні, раптом узяв дзьобом за шию найменшого, підняв і, розмахуючи, мов тряпкою, почав переміщатися з ним туди-сюди по краях гнізда. Здавалось, ось-ось і батько впустить своє дитя й воно полетить грудкою вниз. Грицик певно цього й добивався, але не зміг скинути на землю Катрусю — так назвали лелеченя, яке вилупилось останнім, завсідники чату. Вона якимось чином зачепилась за бортик гнізда й так пролежала, не подаючи ознак життя, хвилин п'ятнадцять. Весь цей час батько не відходив від нерухомого маляти. Що творилося у його голові, звісно, ніхто не знає, але, певно, він вирішив завершити задумане вбивство. І, залишивши чотирьох більшеньких пташенят без нагляду, підхопив неживу, як усім здавалось, Катрусю, й полетів із нею в бік сільських садиб, куди відеокамера не "бачить".

Були готові до того, що сталось

— Я якраз порався по господарству, коли мені повідомили про надзвичайну ситуацію в гнізді, — розповідає ініціатор запуску цілодобового стріму з метою вивчення гніздового життя лелек у реальному часі Анатолій Подобайло — доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат біологічних наук, за сумісництвом провідний науковий співробітник Національного природного парку "Пирятинський". — Підключившись до стріму, я побачив напрямок, який узяв Грицик, й одразу ж кинувся на пошуки. Зустрів лелеку метрах у ста, на сусідському городі. Він стояв у посіві кукурудзи над лелеченям, яке лежало на землі. Помітивши мене, Грицик утік.

Пташеня з повернутою вбік шиєю справляло враження мертвого. Я підняв його й навіть засумнівався, що це Катруся, найменша з виводка — за розмірами лелеченя було, як гарне гуся. Та раптом воно почало попискувати й борсатися. У мене аж від душі відлягло…

Принісши додому, пан Анатолій уважно роздивився пташеня, яке батько намагався вбити. На щастя, серйозних ушкоджень не виявив — лише подряпини на лівому крилі й рану на дзьобі. За рекомендацією ветлікарів легенько продезінфікував уражені місця перекисом водню. Сусідка тим часом на його прохання принесла з кілограм розморожених карасів, порізаних на дрібні кусочки, щоб Катруся підкріпилась. Лелеченя спочатку відмовлялось від частування, але ж голод не тітка…

— Ми готувались до того, що це може статись, — продовжує Анатолій Віталійович. — Адже перед цим Грицик двічі чи тричі проявляв агресію до найменшого дитинчати. У дикій природі це абсолютно нормальне явище, коли батьки вибраковують слабших, щоб вижили сильніші. Таким чином популяція не вироджується. Але ж ми люди і, спостерігаючи за життям лелек, сприймаємо їх уже за особистості. Тож я на випадок, якщо станеться вибраковка, накосив кілька возиків трави й розстелив її під гніздом, або викинуте з гнізда пташеня не розбилося. Заздалегідь домовились з працівниками реабілітаційного центру "Садиба Нюшанік" під Києвом, де виходжують птахів і повертають їх у природне середовище, що вони приймуть наше "зайве" лелеченя, якщо таке з’явиться. Я приготував великий картонний ящик для перевезення потерпілого, домовився з нашими спонсорами — родинним господарством "Леляківська сироварня" — про компенсацію коштів на заправку мого автомобіля. Це все, зрештою, сприяло тому, що пташеня вже о шостій вечора знаходилось під наглядом ветеринарних фахівців.

Анатолій Подобайло не передбачив лише того, що батько не викине лелеченя, а віднесе його на город. На щастя, Грицик, швидше всього, не впустив своє дитя, а поклав на м’який ґрунт.

Загалом учений дуже вдячний багатьом людям, які в такий екстремальний момент кинулись рятувати Катрусю. Давня фанатка леляківських "зіркових" лелек Любов Мовлянова з Києва запропонувала свою допомогу в доставці пташеняти до реабілітаційного центру. Вона виїхала власною автівкою назустріч пану Анатолію, який також особистим транспортом віз врятоване пташеня на Київ. У Березані відбулася передача цінного "вантажу" з рук у руки.

По дорозі до центру жінка завезла лелеченя до київської ветклініки "Exovet", і там Катрусю просвітили рентгеном. Лікарі визнали її стан задовільним, але виявили у її нутрощах землю й установили діагноз: "ентерит", тобто запалення слизової оболонки тонкого кишківника. Прописали антибіотики.

Катруся прикинулася мертвою, і це її врятувало

— Не здивуюся, якщо у пташиному середовищі це захворювання є типовим, оскільки птахи харчуються неякісною їжею, — сказав, вийшовши того ж вечора в прямий ефір у чаті "Лелека Грицько" Анатолій Подобайло. — Ми лише напрацьовуємо дослідницьку базу, тому багато чого нового відкриваємо для себе й поки не можемо робити ніяких узагальнень. А, можливо, Грицик розумів, що його найменше дитя хворе, і тому так з ним учинив…

Однією з причин того, що лелеча пара позбулася свого пташеняти, на думку орнітологині з Канівського природного заповідника Євгенії Яблоновської-Грищенко, з якою консультувався вчений, є те, що Грицик, вочевидь, з огляду на батьківську недосвідченість, не міг забезпечити своє сімейство достатньою кількістю кормів. Хоча цьогоріч ще не було засухи і корми не дефіцит.

— Я поділяю цю думку, — каже Анатолій Віталійович. — Адже холоднокровні безхребетні земноводні — ящірки, вужі, жаби, черв’яки, на яких полюють лелеки, коли нагріваються, краще реагують на небезпеку й встигають сховатися від своїх ворогів. Тобто, коли стояли похмурі дні й було холодно, Грицик без проблем міг наловити цих земноводних. А як тільки температура повітря піднялася, він виявився "аутсайдером". І сам лишався голодним, і його діти не доїдали. Це викликало в нього агресію. Два роки тому таку ж поведінку по відношенню до найменшого пташеняти — Юрасика — виявляла Одарка. Вона теж була малодосвідченою мамою, а Юрасику вдалося втриматися в гнізді, бо він відбивався від неї.

— Ви сказали, що Катруся прикинулася мертвою, і це її врятувало. Як таке може бути?

— Це найперша реакція тварин і птахів, якщо вони не можуть перемоги у битві з ворогом — прикинутись мертвим.

Зникнення маляти матір не вразило

— Чи можливе теоретично повторення подібної історії в "зірковому" гнізді?

— Так. Відомий орнітолог Віталій Казанник фіксував у Подесінні знищення батьками одного за іншим трьох лелеченят. Пара, таким чином, щоб вижити самій, залишилась без дітей. Цінність життя дорослого птаха дійсно вища, аніж його дітей. Бо молодь починає розмножуватись через три-чотири роки, а, може й п’ять. Тим часом дорослі за ці роки поставлять на крило понад десяток пташенят.

— П’ятеро дітей — це швидше виняток у лелечих сім’ях?

— Дійсно, це зустрічається нечасто. Зазвичай лелеки виводять по троє дитинчат. На території Національного природного парку "Пирятинський" обліковано 80 лелечих гнізд. То лише дві пари у попередні сезони спромоглися поставити на крило по п’ятеро лелеченят. Одна з цих пар — Одарка та Грицько. На жаль, цієї весни Грицько не повернувся в наші краї. Певно, став жертвою своєї надмірної довіри до людей. У Леляках, наприклад, він не боявся опускатися на подвір’я селян, які підгодовували його рибкою…

Так от, за тридцять років спостереження українські вчені лише один раз зафіксували семеро пташенят у гнізді й двічі — шестеро.

— Як відреагувала Одарка на зникнення маляти?

— Це її не вразило, вона сприйняла ситуацію спокійно.

Можливо, з людської точки зору це жорстоко. Але з пташиної — абсолютно нормально. Тому я прошу лелеколюбів не переймалися цією драмою. Закони природи ми не можемо переписати.

— Багато хто з учасників чату запитують, чому ви не попередили такий розвиток подій. Ну, полізли б у гніздо, забрали б жертву до того, як над нею влаштували розправу…

— …Або поставили б посудину з рибою під гніздом, щоб лелеки не голодували… Так це не працює. Ми лише спостерігаємо за гніздовим життям буслів, але не втручаємося в нього. Полізти до гнізда, наполохати дорослих птахів, щоб вони полетіли й не повернулися?

А на мертву їжу лелеки навіть не подивляться, бо це хижаки, їм треба її вполювати.

Загалом спостереження за одним лелечим гніздом це не основне завдання співробітників парку "Пирятинський". Птахи й звірі самі про себе подбають. Ми ж зосереджені на збереженні лісів, парків, луків, берегів річок від забудов та розорювання, щоб представники флори і фауни мали достатню і якісну кормову базу.

А стрім — не тільки дослідження й "цікаве кіно" з елементами драми. Для багатьох це підтримка ментального здоров’я в нормі. А ще платформа для збору коштів на нагальні потреби наших захисників. Наразі збираємо гроші на м’які ноші для поранених на передовій.

— Повернути Катрусю в гніздо було нереально, це зрозуміло. На вашу думку, чи повернеться лелеченя у природне середовище?

— Безсумнівно! У реабілітаційному центрі, куди ми її відправили, створені всі умови для соціалізації птахів і тварин. Поки що Катруся оговтується від пережитого, набирається сил. У нашої дівчинки (хоча ми не знаємо статі пташеняти) прекрасний апетит. З таким харчуванням, як їй забезпечили в реабілітаційному центрі, вона, думаю, скоро пережене в рості своїх старших на два-три дні братів і сестер.

Катруся не буде ізольована від інших тимчасових мешканців центру, серед яких є лелеки. Під осінь вона полетить у вирій, а наступної весни, сподіваюсь, повернеться в Україну.

— Щоб, як дехто сподівається, "подивитися в очі батькові-кривднику", "викидайлу", як уже прозвали Грицика?

— Вочевидь, вона його ніколи не ідентифікує і в очі нікому не заглядатиме. Лелеки пізнають одне одного лише у своєму гнізді, а поза його межами, у зграї, вони не виявляють родинної спорідненості.

Фото, відео зі сторінки Анатолія Подобайла у Фейсбуці