Дивимося найбільш впливові та видовищні фільми жахів
У п'ятницю, 13-го найкращий вибір фільмів на вечір — однозначно, горори. "Телеграф" уже писав про найстрашніші фільми жахів із погляду науки. А тепер згадаємо класику жанру в період його розквіту — вісімдесяті.
"П'ятниця, 13: Остання глава" (1984)
У такий день логічно починати перегляд "жахастиків" з однойменного фільму. Але є одна серйозна проблема: наразі франшиза "П'ятниця, 13-те" налічує 12 повнометражних фільмів, включно з оригінальними частинами та перезапуском 2009 року, плюс кросовер "Фредді проти Джейсона" і телесеріал. Очі розбігаються, як сказав би будь-який фанат слешерів.
Профільні критики та цінителі жанру вважають, що найстрашніша серія — це "П'ятниця, 13-те: Остання глава" (1984). У цьому фільмі роль маніяка Джейсона Вурхіза виконав каскадер Тед Вайт, який буквально випромінює лють. Його Джейсон — не повільний зомбі, яким він став у пізніших частинах, а швидкий, агресивний і неймовірно жорстокий маніяк.
А завдяки легендарному майстру спецефектів Тому Савіні (який працював над першим фільмом), убивства у фільмі вийшли одними з найбільш натуралістичних і кривавих у всій франшизі. Режисер Джозеф Зіто не пожалів нікого, а фінальну сутичку дивишся на одному подиху.
"Зловісні мерці II" (1987)
Ця сповнена дикої енергії та бурхливої уявою стрічка молодих кінематографістів про таких же молодих туристів-невдах, які зупинилися у занедбаній хатині десь у лісовій глушині – і випадково розбудили злих духів лісу, стала миттєвим шедевром. А з роками веселе безумство цього фільму аж ніяк не старіє, лише навпаки.
Об'єднати чорну комедію та горор намагалися і раніше, і багато пробували потім. Але ніколи ще не виходило настільки дотепно й органічно поєднати криваві сцени із шокуючими спецефектами – і комедійні геги в стилі слепстік, коли герої перекидаються в кадрі через голову та дають один одному щирого ляпаса. Завдяки цьому навіть через 40 років фільм емоційно розриває глядача, якому водночас і страшно, і бридко, і смішно.
І не дивно – адже виконавець головної ролі Брюс Кемпбелл починав як комедійний актор. А режисер Сем Реймі, набивши руку на спецефектах, вже в XXI столітті запустив одну з найуспішніших супергеройських франшиз – серію фільмів про Людину-павука.
"Кошмар на вулиці В'язів" (1984)
Ще одна класика жанру – серія фільмів про маніяка-педофіла, який приходить до своїх жертв уві снах, проте вбиває насправді.
Історія, яку розповів режисер Вес Крейвен, базується на реальних подіях, але й без того моторошна – а хто з нас не переживав уві сні бридкі кошмари? Але феномен цього фільму не відбувся би без виконавця головної ролі Роберта Інглунда, який зробив образ маніяка Фредді Крюгера по-справжньому культовим. Вийшов такий собі ковбой із пекла у смугастому светрі та із лезами замість пальців.
А дещо наївні спецефекти 1980-х років, зроблені ще без використання комп'ютерів, лише надають автентичності сюрреалістичним кошмарам цього дуже видовищного фільму. Загалом, якщо після перегляду вам жодного разу не наснився Фредді Крюгер, у вас не було дитинства.
До речі, тут виконав першу роль у кіно майбутня суперзірка Джонні Депп.
"Фантазм" (1979)
Якийсь демонічний гробокопач – прибулець з інших світів на прізвисько Верзила, краде на цвинтарі трупи, перетворює їх на злісних гномів-зомбі і відправляє на іншу планету, де вони стають його рабами. Погодьтеся, сюжет радше безглуздий, аніж моторошний. Але режисер Дон Коскареллі перетворив цю анекдотичну історію на справжню містерію жахів, яка заворожує своєю сюрреалістичною красою.
Ми поринаємо в кошмар провінційного міста, яке повільно вимирає, як у романах Стівена Кінга. Тут оживають мерці, літають срібні сфери-вбивці, а в лабіринті похоронного будинку відкривається портал в інший вимір. Це фільм, який нагадує кошмар наяву, в якому моторошні сни поєднуються з такою ж божевільною реальністю.
"Повсталий з пекла" (1987)
Один із найкращих британських фільмів жахів – його темну чарівність не можуть зіпсувати навіть примітивні за мірками сьогодення візуальні ефекти. Але жодне з численних продовжень "Повсталого з пекла" або римейк, який вийшов на екрани торік, – попри безліч спецефектів, які й не снилися творцям оригінального фільму у 1980-х роках, не здатен зрівнятися з оригіналом.
"Повсталий з пекла", знятий за власним романом Клайвом Баркером, – це не просто фільм жахів із власною окультною міфологією, що доволі по-свіжому інтерпретує сюжет про доктора Фауста, та новаторськими візуальними образами, які були навіяні естетикою садо-мазо.
Це ще й філософський вислів про руйнівну силу жіночої природи, що має стихійне походження. Коли головним "лиходієм" у цій історії, що запускає ланцюг кривавих подій, стають не монстри з пекла – а шалено закохана жінка, чиє кохання виявляється більш руйнівним, аніж дії потойбічної сили.
Раніше "Телеграф" писав, чому ми боїмося п’ятницю 13-те — і чому правильно робимо.