"Може ввести в хаос": ЗМІ оцінили наслідки смерті президента Ірану

Раїсі був непопулярним

Після смерті президента Ірану Ібрагіма Раїсі в країні розпочнеться боротьба за владу. Це змусить режим у стислий термін знайти нового президента.

Про це пише The Economist. Видання зазначає, що у смерті Раїсі багато чого ще неясно, починаючи з того, чому розбився гелікоптер.

"Офіційна версія — погана погода. Під час польоту йшов дощ і був туман, а видимість становила лише кілька метрів. Умови були настільки поганими, що рятувальники не змогли прилетіти на пошуки президента, і навіть безпілотники не змогли знайти місце катастрофи. Червоний Півмісяць вдався до відправки пошукових груп пішки. Винуватцем катастрофи цілком може бути мати-природа", — йдеться в матеріалі.

При цьому видання підкреслює, що Раїсі мав довгий список внутрішніх ворогів, від відносних поміркованих, яких він відтіснив на другий план, до консерваторів, які вважали його невмілим президентом. На думку журналістів, "небезпідставно ставити питання, чи не змовилися внутрішні вороги вбити його".

"Не дивно, що деякі іранці також запитують, чи не причетний Ізраїль до цієї катастрофи. Два давні ворога зчепилися минулого місяця, після того як Ізраїль убив іранського генерала в Дамаску, а Іран у відповідь випустив понад 300 ракет і безпілотників. Моссад, ізраїльська шпигунська служба, має довгу історію вбивств своїх ворогів, у тому числі в Ірані, де вона вбила видатних учених-ядерників", — йдеться у статті.

Однак, як зазначає The Economist, є вагомі причини сумніватися у причетності Ізраїлю. Видання наголошує, що Ізраїль ніколи не заходив так далеко, щоб убити главу держави, що було б недвозначним актом війни та викликало б запеклу відповідь Ірану.

Водночас, за даними видання, Раїсі був ідеальним кандидатом на досягнення консенсусу для режиму, що роздирається протиріччями. Ніхто не міг поставити під сумнів його жорстку лінію поведінки, але йому бракувало своєї бази влади.

"Релігійні консерватори сподівалися використовувати його для просування своїх інтересів, як і військові з Корпусу вартових ісламської революції. Без Раїсі неясно, хто ще зможе зайняти цю роль", — пише The Economist.

Видання зазначає, що в майбутньому Іран має вирішити важливе питання спадкоємності. Минулого місяця верховному лідеру Ірану Алі Хаменеї виповнилося 85 років.

"В останні роки іранці вважали, що є лише два провідні кандидати, які можуть зайняти його місце після смерті. Одним із них був другий син Хаменеї, Моджтаба, який останніми роками підтягнув свій релігійний авторитет і виступає за довговічність режиму. Іншим був Раїсі. Хоча інші священнослужителі згадуються як "темні конячки", важко уявити, що вони матимуть достатню підтримку", — йдеться у статті.

The Economist підкреслює, що жоден із претендентів не мав очевидної переваги. Раїсі був непопулярним, а Моджтаба є спадковою передачею влади в режимі, який прийшов до влади шляхом повалення спадкової монархії.

"Протягом багатьох років прихильники жорсткої лінії намагалися забезпечити плавну наступність: вони поставили Ібрагіма Раїсі президентом, а до парламенту прийшли консерватори. Тепер їм, можливо, доведеться шукати нового президента в найкоротші терміни, а деякі політики задаватимуться питанням, чи не організували інші політики аварію вертольота, щоб просунути свої інтереси. Режиму чекають нервові дні", — наголошується у матеріалі.

The Economist також зазначає, що противники Ірану, зокрема Америка, Ізраїль та Саудівська Аравія, розглядають можливість поглиблення своїх зв'язків у сфері безпеки, щоб протистояти Ірану. Водночас економіка Ірану занепадає і може ще більше постраждати від посилення американських санкцій.

"А смерть Раїсі може також ввести в хаос боротьбу, що насувається на Іран, усунувши одного з двох головних кандидатів на пост Хаменеї", — пише видання.

Нагадаємо, що гелікоптер з президентом Ібрагімом Раїсі та міністром закордонних справ Хоссейном Аміром-Абдоллахяном розбився в густому лісі в провінції Східний Азербайджан. Він врізався у гору на висоті 2,5 кілометра.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому Ібрагіма Раїсі називали "Тегеранським м’ясником" та самозваним аятолою.