Пішла одна з останніх ікон французького кіно: світова преса про смерть Алена Делона

Ален Делон був і залишиться одним із символів французького кіно

У неділю, 18 серпня, стало відомо про смерть легенди французького кіно Алена Делона. Улюбленець глядачів і критиків пішов у засвіти на 89-му році життя, залишивши по собі неоціненну творчу спадщину.

Західні медіа згадують яскраві екранні образи Алена Делона та його вагомий внесок в кіноіндустрію — найголовніше зібрав "Телеграф".

Делон змінив світ кіно

Французька газета Le Figaro описує Алена Делона як революціонера у світі кінематографа: "Його ангельська, але водночас диявольська краса справили революцію в кіно у фільмах Клемана, Мельвіля та Вісконті".

"Можна сказати, що він до цього підготувався. Ален Делон помирав на екрані стільки разів, що це могло здаватися йому останнім дублем. Бог, як поганий сценарист, сказав: "Стоп!", і Делон більше не піднявся. Він більше не триматиме штурвал шхуни "На яскравому сонці". Він більше не втопить Моріса Роне у "Басейні". Він більше не впаде під поглядом Кеті Розьє у нічному клубі, яким керує Жан-П’єр Мельвіль", — пише видання, посилаючись на знамениті кінообрази зірки.

"Делон був нервовим, чарівним, ніби наелектризованим і тривожним. Рухався ніби той ягуар", — продовжує Le Figaro.

Актор знімався у шедеврах один за одним, зачаровуючи геніальних режисерів. "Він порівнював їх з диригентами, а себе називав їх першою скрипкою", — згадує французьке медіа.

Нагадує і про непросту особисту історію Делона, і що він тепер нарешті вільний від війни, яку вели його діти Ентоні, Ален-Фаб’єн і Анушка "розгортаючи свою суперечку у драматичній медійно-юридичній мильній опері, що не гідна зірки, якою був їхній батько". Останнім часом діти актора, з якими стосунки ніколи не були простими, публічно сварилися через спадщину генія.

"Потрібно буде звикнути жити у світі без нього. Немає впевненості, що він буде таким вже й придатним для життя. Ми всі сироти епохи Делона" — підсумовує видання.

Отруйний спокусник

Французька газета Le Monde описує відомі прикмети актора, "хижого, чуттєвого, непереборного" чоловіка невимовної краси з темним волоссям та блакитними очима.

"Мало хто з акторів присвятив себе кінематографу з такою ж відданістю".

Видання пригадує поворотну роль у кар’єрі Делона в першій екранізації роману "Талановитий містер Ріплі".

"Преса помітила фізичну привабливість молодого актора, і саме тому Рене Клеман вирішує дати йому роль Ріплі у фільмі "На яскравому сонці", адаптації роману Патрісії Гайсміт.

Знятий 1959 року разом з Морісом Роне і Марі Лафоре, "На яскравому сонці" стає для Делона важливим уроком. Клеман – режисер, відомий своєю точністю в роботі з акторами, веде Делона шляхом Тома Ріплі, перетворюючи його на отруйного спокусника".

Справжній тріумф приходить до актора з фільмом "Леопард", який миттєво став класикою кінематографу і був удостоєний Золотої пальмової гілки в Каннах.

Натомість у фільмах "Червоне коло", "Самурай" та "Поліцейський" Ален Делон сформує образ самотнього героя, поліцейського чи злочинця, "який протистоїть світу холодною жорстокістю та байдужістю, що притягує".

Видання звертає увагу, що робота актора завжди проходила через фільтр громадської думки: "Глядач, народжений 1940 року, запам'ятає молодика з блакитними очима, який частенько опинявся в залах суду; той, хто народився 1970 року, згадає того, хто оголошував як про свою дружбу з Жан-Марі Ле Пеном, так і про своє зобов’язання сприяти миру в Новій Каледонії.

Ален Делон ніколи не задовольнявся лише своєю професією. Якщо тільки його професія не полягала в тому, щоб постійно бути в центрі уваги. Судові зали, аукціони, іподроми були його цариною, скрізь він міг похвалитися своєю зірковою "блакитною кров'ю".

Американське медіа Deadline пише про те, що смерть Алена Делона знаменує відхід "однієї з останніх живих ікон французького кіно 1960-х і 70-х років".

Недосконалий Бог екрана

Телеканал France24 називає Алена Делона "французьким недосконалим Богом екрана".

"Для деяких він був найсексуальнішим чоловіком 20-го століття, який до досконалості зіграв бездоганно одягнених, крижаних вбивць, популяризованих у фільмах Нової хвилі 1960-х років.

Для інших — чоловіком, який часто говорив про себе в третій особі й зізнався, що дав ляпаса жінці, був егоїстичним шовіністом, а феміністки були обурені нагородою за життєві досягнення, яку йому вручили на Каннському кінофестивалі 2019 року.

Мільйони його шанувальників, від Франції до Японії, де Делона обожнювали як ідола чоловічої краси, були готові закрити очі на його недоліки". Як і акторки, моделі та співачки які закохувалися в митця.

Ален Делон створив шаблон для одного з улюблених тропів Голлівуду – таємничого, розумного кілера – своєю приголомшливою грою мовчазного вбивці у фільмі "Самурай" 1967. Режисери, від Мартіна Скорсезе та Квентіна Тарантіно до гонконгівського Джона Ву, визнають вплив внутрішнього світу, який Делон надав своєму стильному найманому вбивці.

Британська газета The Guardian розповідає, як після служби в морському флоті Ален Делон потрапив у світ акторства та отримав статус секс-символа.

"Його помітив голлівудський продюсер Девід Сельцник у Каннах і підписав контракт, але Делон вирішив спробувати свою удачу у французькому кіно і дебютував невеликою роллю в трилері Іва Аллегре "Надсилайте жінку, коли диявол не справляється" 1957 року.

Яскрава зовнішність Делона справила миттєве враження, і він швидко перейшов до головних ролей. 1958 року його затвердили на роль поруч з Ромі Шнайдер у фільмі "Крістіна", де він зіграв солдата, а Ромі Шнайдер — доньку музиканта, які закохуються один в одного. Романтичні стосунки Делона і Шнайдер поза знімальним майданчиком підтвердили його зростаючу репутацію секс-символу".

Зірка епохи

Британська служба ВВС згадує про Алена Делона як зірку золотої ери французького кінематографа, "відомого своїм образом жорсткого хлопця в таких кінохітах, як "Самурай" і "Борсаліно".

"Колись Делона називали найкрасивішим чоловіком кіно, він знявся в хітах 1960-х років, включаючи фільми "Леопард" та "Рокко та його брати".

З 1990-х років його поява в кіно ставала рідкістю, але він залишався невід’ємною частиною колонок світської хроніки.

Всього за свою кар'єру він знявся в понад 90 фільмах", — нагадує видання.

Касові хіти актора

Провідний американський журнал The Hollywood Reporter пригадує про спроби Алена Делона знайти себе в Голлівуді:

"Його напружені й стоїчні ролі, часто в ролі спокусливих чоловіків, сповнених внутрішніх мук, відзначалися раптовими спалахами насильства та емоцій, а також прихованою нудьгою, що була характерною для французьких та італійських фільмів повоєнної епохи. Його часто називали "чоловічою версією Бріджіт Бардо".

Хоча він був кумиром публіки в Європі, Делону так і не вдалося стати зіркою в Голлівуді. 1964 року він переїхав туди, підписав контракти з MGM і Columbia і знявся загалом у шести фільмах. Однак не зміг пробитися й залишив Голлівуд 1967 року, щоб незабаром зіграти в кримінальних фільмах "Сицилійський клан" та "Борсаліно", які стали касовими хітами у Франції".

А от найбільший касовий хіт стався з Делоном 2008 року, коли він зіграв Юлія Цезаря в комедії "Астерікс на Олімпійських іграх", який зібрав понад 130 мільйонів доларів у прокаті.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" проаналізував, що Ален Делон говорив про Україну.